Віа феррата

1 637 феррат, у кожної своя сторінка: категорія, гора, країна і хребет. Про те, чого феррата вимагає від людини, і про двадцять одну дорогу, задля якої варто їхати, — у статті.

Пишуть і «віа ферата», з одним «р» — обидва написання про одне й те саме.

Звідки вони взялися

Віа феррата — маршрут, обладнаний залізом: страхувальний трос уздовж усієї нитки, скоби, драбини й містки замість мотузки та гаків. Першу таку дорогу в Італії зробили 1880 року провідники з Мадонна-ді-Кампільйо, оснастивши східну стіну Чима-Брента для своїх клієнтів. Густу мережу в Доломітах лишила Перша світова: італійські частини тягнули троси і ставили драбини, щоб швидше перекидати людей і вантажі скелями фронту.

Де їх найбільше

Найбільше в Австрії та Франції — по 381, в Італії 301, є й кримські.

Шкала від K1 до K6

У феррати одна категорія, і вона відповідає на обидва питання одразу, бо тут це одне питання: K1 — обладнана стежка, K6 — нависання на скобах. На найвищому щаблі — 14. OpenStreetMap тримає категорію на кожному намальованому відрізку, і у двох сотень ниток їх кілька — хтось оцінив підхід окремо від стіни, — тому за нитку говорить найвища: так шкала й побудована. Французькі літери A–E кажуть те саме іншим алфавітом; їх несуть двадцять тросів, і вони залишені як є, без перерахунку.

Маршрути сходжень — мотузка, гаки й категорії від F до ED — лічаться окремо, їх 20 730 у своєму розділі.