Західний пік Тручас

Що це за вершина

Піки Тручас утворюють гребінь у формі літери «Y» з довшим правим відростком. Північний пік Тручас (близько 13 024 футів, 3970 м) стоїть на кінці довгого північно-східного відростка, Середній Тручас (близько 3979 м, його іноді називають «Медіо») — там, де відростки сходяться, Західний Тручас завершує короткий північно-західний відросток, а Тручас-Пік, він же Південний Тручас, — біля основи «Y». SummitPost і PeakVisor називають цю вершину Західним Тручас; на багатьох картах і в частини альпіністів вона — Середній Тручас. Джерела дають їй висоту 3980–3983 м (13 058–13 066 футів) і відносну висоту лише близько 76 м: це вершина масиву Тручас, а не окрема гора.

Масив Тручас

Truchas іспанською означає «форелі». Група лежить приблизно за 32–42 км на північний схід від Санта-Фе на вододілі Ріо-Гранде та річки Пекос: західні схили стікають у річки Ріо-Медіо, Ріо-Кемадо та Ріо-де-лас-Трампас. Тручас-Пік — друга за висотою гора Нью-Мексико після піку Вілер, якщо не рахувати другорядні вершини самого Вілера. На відміну від широких округлих вершин, звичних для півночі Нью-Мексико, Тручас круті й скелясті та більше схожі на хребти Колорадо на півночі. Поруч здіймаються пік Чимайосос (3914 м) за 3,6 км на схід, пік Хікарилья за 4,6 км на північ, а також Пекос-Болді та Іст-Пекос-Болді приблизно за 7 км на південь.

Маршрут із заходу: Ріо-Кемадо

Найкоротший підхід починається від стежки Ріо-Кемадо (Quemado Falls) над селом Тручас, куди веде шосе NM 76 з Еспаньоли, а далі лабіринт розбитих ґрунтівок; рекомендовано високий кліренс або повний привід. Стежка спускається до струмка, іде вздовж нього на схід повз водоспад Кемадо і приблизно через 6 км (3,5–4 милі) виходить у високогірний цирк, оточений Північним, Середнім і Західним Тручас, — Західний Тручас просто попереду, на півдні.

Із цирку піднімайтеся крутими північними схилами Середнього Тручас і забирайте праворуч (на захід) до кулуару біля їхнього західного краю, часто заповненого снігом. Він виводить на північно-західний гребінь Західного Тручас, яким ідуть до вершини. Маршрут — лазіння третьої категорії (Class 3) і довгий день; якщо в кулуарі сніг, потрібен льодоруб. Багато груп ідуть далі гребенем на південний схід трохи менше 0,8 км до Середнього Тручас і ще близько 0,8 км на південь до Тручас-Пік; шлях із заходу до Тручас-Пік і назад — близько 19 км (12 миль).

Зважайте на репутацію цієї стартової точки. Вона розташована на землі громади Truchas Land Grant, і для стоянки потрібен її дозвіл; повідомляли, що дорогу розмито приблизно за 4 км до початку стежки, а туристи скаржилися на пошкоджені автомобілі. Перед поїздкою уточніть доступ у відділенні Лісової служби в Еспаньолі.

Довгі підходи

З півдня від стежки Джекс-Крік біля селища Коулс у верхній долині Пекос стежки № 25, 257 і Скайлайн (№ 251) ведуть повз Пекос-Болді та через відкрите плато Трейлрайдерс-Волл до східного схилу масиву — близько 39 км (24 милі) туди й назад до Тручас-Пік; часто це похід із ночівлями, хоча сильні туристи проходили його за один день приблизно за 13 годин. Із півночі від кемпінгу Санта-Барбара наприкінці лісової дороги № 116 у національному лісі Карсон стежки № 24 і 25 ведуть до сідловини на схід від піків над озером Но-Фіш: близько 19 км і 900 м набору лише до сідловини, зате це місце Лісова служба радила як безпечніше для стоянки авто. Стежка Скайлайн минає й озера Тручас у цирку під Північним Тручас.

Погода, блискавки й сезон

Сезон сходжень — із червня по вересень. Під час літнього мусону, особливо в липні й серпні, волога майже щодня до полудня збирається в грози, а на гребенях між вершинами Тручас ви відкриті блискавкам, і втекти звідти важко. Виходьте до світанку й намагайтеся залишити гребені до полудня. Оцінки за кліматичними даними NASA POWER дають на вершині середню температуру близько 10 °C у липні й близько −8 °C у січні; вище нуля середні тримаються лише з травня по жовтень. Зимові сходження можливі, але лавинна небезпека постійна.

Вода й ночівлі

На верхній частині гори води немає. На західному маршруті ви йдете вздовж Ріо-Кемадо до водоспаду й цирку, а OpenStreetMap показує джерело приблизно за 1,4 км на південний схід від вершини; зі східного боку на стежці Скайлайн лежать озера Тручас. Будь-яку воду знезаражуйте. Ночувати дозволено, і цирк під Західним Тручас — класичне місце табору на західному маршруті, але правила заповідної території Пекос забороняють ставити табір поблизу озер і струмків, а за високої пожежної небезпеки можуть забороняти багаття й пальники.

Мобільний зв'язок

Вважайте, що його немає. За OpenStreetMap у радіусі 10 км від вершини немає жодної вежі зв'язку, а долини підходів глибокі й далекі від селищ. Не розраховуйте на сигнал ніде на підходах: візьміть супутниковий комунікатор або аварійний маяк, заздалегідь завантажте карти й залиште комусь свій план. В екстреній ситуації номер 911 з'єднує з диспетчерами, які викликають пошуково-рятувальну службу.

Заповідник і тварини

Піки Тручас розташовані на заповідній території Пекос національного лісу Санта-Фе, уздовж північної межі — національний ліс Карсон. Плати й перепусток немає, але транспорт із мотором заборонений. На високих схилах пасуться снігові барани (бігорни), а в лісах і на осипах нижче живуть вапіті, чорнохвості олені, чорні ведмеді, бабаки й пищухи.

Історія з Тручас

У серпні 1962 року науковець із Лос-Аламоса Роберт Сполдінг розбився на легкому літаку на південно-західному схилі Тручас-Пік. Його знайшли живим серед уламків через понад 72 години, і в важкодоступні гори відправили спільну повітряну й наземну рятувальну операцію.

FAQ

Яка висота Західного піку Тручас? Близько 3980–3983 м (13 058–13 066 футів) — друга за висотою вершина групи Тручас після Тручас-Пік (близько 3995 м).

Західний Тручас і Середній Тручас — одна й та сама вершина? На багатьох картах ця вершина підписана як Middle Truchas Peak. Альпіністи, які називають її Західним Тручас, називають «Середнім» або «Медіо» вершину в місці сходження гребенів, приблизно за 0,6 км на схід-південний схід.

Наскільки це складно? Лазіння третьої категорії на завершальному кулуарі й гребені; за снігу знадобиться льодоруб.

Скільки триває сходження? Довгий день від стежки Ріо-Кемадо: близько 6 км до цирку, потім крутий підйом; шлях до Тручас-Пік через Західний і Середній Тручас і назад — близько 19 км. Підходи з півдня та з півночі значно довші — близько 39 км туди й назад від Джекс-Крік.

Чи є вода? На верхній частині гори немає. Уздовж західного підходу тече Ріо-Кемадо, а на східному боці лежать озера Тручас; будь-яку воду знезаражуйте.

Чи є мобільний зв'язок? Практично немає — у радіусі 10 км не позначено жодної вежі. Візьміть супутниковий комунікатор; 911 працює всюди, куди сягає хоч якась мережа.

Коли найкраще підніматися? З червня по вересень, виходячи дуже рано через денні грози в липні й серпні.