Найвища гора Уельсу
Вершина Сноудона на висоті 1085 м над рівнем моря — найвища точка Уельсу й усіх Британських островів на південь від Шотландського високогір'я: вищі лише шотландські гори на кшталт Бен-Невісу. До зйомок XVIII століття Сноудон навіть вважали найвищою горою Великої Британії. Разом із Бен-Невісом і Скофел-Пайком, найвищою точкою Англії, він входить до Національного виклику трьох вершин.
Це й найвідвідуваніша гора Британії. 2022 року нарахували 543 541 сходжувача, а управління парку тепер говорить про понад 600 тисяч людей на рік; улітку біля вершинного стовпа стоять у черзі по 45 хвилин і довше. Більша частина східного масиву — національний природний заповідник: тут ростуть рідкісні рослини, зокрема сноудонська лілія, що майже не трапляється деінде в Британії, і живе сноудонський жук.
Де розташований і як дістатися
Сноудон стоїть у графстві Гвінед, у північній частині національного парку Ерірі (Сноудонія, створений 1951 року). Шість основних стежок починаються від доріг довкола масиву: Лланберіс на півночі, Пен-і-Пасс (близько 360 м) на перевалі Лланберіс на сході, Нант-Гвінант (міст Бетанія) на півдні, Рід-Ді та молодіжний хостел Сноудон-Рейнджер біля озера Куеллін на заході. Паркування в Лланберісі, на Пен-і-Пассі, у Нант-Перісі та біля мосту Бетанія навесні й улітку заповнюються зранку; парк просить не залишати авто на узбіччях і не йти пішки вузькою дорогою до Пен-і-Пассу. Автобус «Шерпа Ир-Відва» курсує довкола підніжжя гори із зупинками поруч з усіма стежками; найбільше пасажирів із квітня до вересня. На станціях Рід-Ді та Сноудон-Рейнджер зупиняється й Валлійська гірська залізниця.
Шість стежок
Довжину й набір висоти вказано в один бік від початку стежки на дорозі загального користування. Парк дає на шлях туди й назад 11–14,5 км і 4–7 годин залежно від стежки, підготовки й погоди.
- Стежка Лланберіс: 6,8 км, набір 965 м. Найдовша й найпологіша, іде вздовж залізниці; нею пролягає щорічний забіг на Сноудон. Вище станції Клогуїн лежить схил на прізвисько «Опуклість-убивця»: у ожеледицю туристи зриваються з нього на урвища Клогуїн-Дур-Арду, у лютому 2009 року там загинули четверо людей.
- Стежка Піг: 5,3 км, 726 м від Пен-і-Пассу. Перетинає сідловину Бух-і-Мох на схилі Кріб-Гоха й зливається із Шахтарською стежкою на серпантині до сідловини Бух-Глас. Назва, можливо, походить від перевалу («Свинячий перевал»), від смоли, яку носили до рудників, або від готелю Пен-і-Гурід.
- Шахтарська стежка: 6,6 км, 726 м від Пен-і-Пассу, найпологіший ухил. Минає озеро Тейрн, перетинає озеро Ллідау дамбою 1853 року, виходить до озера Гласлін серед руїн мідних рудників і потім круто підіймається до стежки Піг.
- Стежка Воткіна: 6,2 км, 1025 м від Нант-Гвінанта. Найважчий прямий шлях — починається найнижче й найкрутіше набирає висоту, зате має найгарніший початок: ліс і водоспади Кум-Ллана. Відкрита 1892 року залізничним магнатом сером Едвардом Воткіном; минає Камінь Гладстона, біля якого 1892 року виступав 82-річний прем'єр-міністр Вільям Гладстон.
- Стежка Рід-Ді: 5,8 км, близько 900 м. Одна з найлегших і найбезлюдніших, вершину видно від самого початку; на гребені Бух-Майн стежка звужується й потім зливається зі стежкою Воткіна.
- Стежка Сноудон-Рейнджер: 6,3 км, 935 м від озера Куеллін; вважається найстарішою стежкою на вершину й названа за корчмою гірського провідника Джона Мортона.
Кріб-Гох і Сноудонська підкова. Гострий гребінь Кріб-Гох («червоний гребінь», 923 м) відходить від стежки Піг біля сідловини Бух-і-Мох, долає «погану сходинку» й три скельні жандарми до сідловини Бух-Гох і тягнеться через Гарнед-Ігайн (1065 м) до вершини. Це скремблінг першої категорії з великою експозицією, де гинули й досвідчені альпіністи; парк прямо пише, що гребінь не для недосвідчених. Разом зі спуском через Ир-Ллівед до Шахтарської стежки він утворює Сноудонську підкову — один із найкращих гребеневих маршрутів Британії. У вітер, дощ чи ожеледицю все стає значно серйознішим.
Сноудонська гірська залізниця
Сноудонська гірська залізниця — єдина громадська зубчаста залізниця Великої Британії. Її будували з грудня 1894 до лютого 1896 року; довжина лінії 7,6 км, від Лланберіса (108 м) до станції «Вершина» (1065 м), середній ухил 1:7,86, найбільший 1:5,5, колія 800 мм і швейцарська зубчаста система Абта. Потяг іде близько години вгору й години вниз із короткою зупинкою нагорі; більшість складів тягнуть тепловози, а оригінальні швейцарські паротяги працюють на рейсах «Парова спадщина». Зазвичай залізниця працює з березня до кінця жовтня, до вершини потяги ходять із травня; у міжсезоння або за сильного вітру вони завершують шлях на станціях Клогуїн чи Рокі-Веллі. Наприклад, у жовтні 2026 року потяги йшли до Клогуїна з 5 до 16 жовтня, до вершини з 17 до 25 жовтня й знову до Клогуїна до 1 листопада.
День відкриття, 6 квітня 1896 року, закінчився катастрофою: паротяг, що спускався, зійшов із зубчастої рейки й зірвався зі схилу, а пасажир, який вистрибнув із вагона, загинув. За підсумками розслідування вздовж зубчастої рейки встановили захватні рейки — такої системи немає більше на жодній залізниці Абта, — і 1897 року потяги знову дійшли до вершини.
Хавод-Ерірі — будівля на вершині
Хатини із закусками стояли на вершині з 1840-х років. У 1930-х сер Клаф Вільямс-Елліс, автор селища Портмеріон, спроєктував станцію з кафе; згодом вона так занепала, що принц Чарльз назвав її «найвисокогірнішими нетрями Уельсу». Її замінив Хавод-Ерірі («літнє гірське житло Ерірі») із граніту й дуба, відкритий 12 червня 2009 року, що здобув премію Королівського інституту британських архітекторів. На висоті 1065 м це найвищий візит-центр Уельсу. На його вікнах — двовірш національного поета Гвіна Томаса: «Вершина Сноудона: тут ви ближче до небес». Будівля належить залізниці, яка й визначає години роботи; відчинена вона в сезон, коли потяги доходять до вершини.
Коли йти і погода
Сноудон має один із найвологіших кліматів Британії: на схили в середньому випадає понад 5100 мм опадів на рік, лише на Кріб-Гоху близько 4470 мм. На вершині значно холодніше, вологіше й вітряніше, ніж на початку стежок, а погода може змінитися за хвилини. Звичайний сезон пішохідних сходжень — від пізньої весни до ранньої осені; з травня до вересня працюють залізниця, кафе й автобуси, але й людей найбільше, тож виходьте рано. Узимку верхня частина гори часто під снігом, а втоптаний сніг стає дуже слизьким: парк попереджає, що взимку без кішок, льодоруба й уміння ними користуватися дійти до вершини неможливо. Узимку парк щодня публікує звіт про стан схилів.
Вода
Надійної питної води на стежках немає. Струмки перетинають нижні ділянки кількох маршрутів, але вівці пасуться всюди, тож воду треба знезаражувати. Кафе в Хавод-Ерірі продає напої та закуски в сезон залізниці, але взимку й у дні, коли потяги не доходять до вершини, воно зачинене. Беріть щонайменше 1,5–2 л на людину, у теплі дні та на довгих стежках Воткіна й Лланберіс — більше. Парк і Партнерство Ир-Відва хочуть зробити її першою у світі горою без пластику, тож пляшки забирайте із собою.
Мобільний зв'язок та інтернет
Мобільний сигнал часто є, особливо високо на відкритих схилах, але він залежить від оператора й може зникати в карах і на південних стежках. Парк радить повністю зарядити телефон і берегти його для екстрених випадків, а також брати карту й компас: покажчики стоять лише на перетинах стежок. У надзвичайній ситуації телефонуйте 999 (або 112) і просіть поліцію, а потім гірськорятувальну службу; людям із порушеннями слуху чи мовлення можна заздалегідь зареєструватися, щоб зв'язуватися з 999 через SMS.
Небезпеки та безпека
У середньому на Сноудоні гинуть близько восьми людей на рік, і чимало недосвідчених туристів за ці роки загинули на основних стежках. Найчастіше біду спричиняють невідповідне взуття, слабка підготовка й різка зміна погоди; спуск нерідко важчий за підйом. Небезпечні експоновані гребені (Кріб-Гох, Бух-Майн, Ир-Ллівед), лід на «Опуклості-убивці» над Клогуїном, туман, що ховає стежки, і блискавки: 2021 року на вершині в двох людей влучила блискавка. Взувайте добрі черевики, беріть непромокальний одяг, теплі шари, їжу, ліхтарик і аптечку та повертайте назад, якщо умови стають вам не під силу.
Історія та назва
Англійську назву вперше записано 1095 року як «Снаудун» — «сніжний пагорб» давньоанглійською. Валлійська Ир-Відва трапляється в грамоті абатства Аберконуї; слово «гвідва» означає узвишшя, а згодом — поховальний курган, що пов'язують із легендою про велетня Ріту, який носив плащ із чоловічих борід: його вбив король Артур і поховав під вершинною кам'яною пірамідою. У листопаді 2022 року управління національного парку вирішило вживати у своїх матеріалах лише валлійські назви Ир-Відва та Ерірі, а в листопаді 2024 року, після двох років перехідного періоду, підтвердило це рішення, зазначивши, що бізнес і медіа їх широко перейняли; в офіційних документах і далі вказують обидві назви.
Перше відоме сходження здійснив ботанік Томас Джонсон 1639 року. На скелях Клогуїн-Дур-Арду 1798 року відбулося перше зафіксоване скелелазне сходження в Британії — Пітер Бейлі Вільямс і Вільям Бінглі шукали там рідкісні рослини. Команда Едмунда Гілларі тренувалася на Сноудоні перед першим сходженням на Еверест 1953 року.
Цікаві факти
- Латунна панорамна табличка на вершинному стовпі (2001) називає рівно 100 місць, видимих в ідеальну погоду; найдальше — гора Маунт-Лейнстер в Ірландії, приблизно за 300 км.
- Озеро Ллідау на Шахтарській стежці завглибшки до 58 м живило ГЕС Кум-Діли, відкриту 1906 року; озеро Гласлін вище довго вважали бездонним.
- За легендою, Артур загинув на сідловині Бух-і-Саетау між Сноудоном та Ир-Ллівед, Екскалібур кинули в Гласлін, а його лицарі сплять у печері на Ир-Ллівед.
- 2015 року, коли гелікоптер не зміг долетіти до вершини через вітер близько 110 км/год, залізниця доправила гірських рятувальників до дівчини-підлітка, що ховалася нагорі.
- Рекорд забігу на Сноудон від Лланберіса до вершини — менше 40 хвилин.
FAQ
Яка висота Сноудона? 1085 м — це найвища гора Уельсу й Британських островів поза Шотландією.
Скільки часу займає сходження? Парк дає 4–7 годин на шлях туди й назад завдовжки 11–14,5 км залежно від стежки. Найменше набору на стежках Піг і Шахтарській від Пен-і-Пассу (726 м), найважча — стежка Воткіна (1025 м).
Наскільки це складно? Основні стежки — довгі кам'янисті гірські маршрути, що потребують доброї форми й черевиків, але не лазіння. Кріб-Гох — експонований скремблінг лише для досвідчених. Узимку без кішок і льодоруба на вершину не піднятися.
Чи є вода дорогою? Надійної немає. Кафе на вершині продає напої лише в сезон залізниці; беріть 1,5–2 л і знезаражуйте воду зі струмків.
Чи є мобільний зв'язок? На більшій частині гори, особливо нагорі, але не скрізь. У надзвичайній ситуації телефонуйте 999 і просіть поліцію, а потім гірських рятувальників.
Коли найкраще підійматися на Сноудон? Від пізньої весни до ранньої осені, виходячи рано, щоб уникнути натовпів; стежте за прогнозом — погода змінюється швидко.
Чи можна доїхати до вершини потягом? Так, із Лланберіса, зазвичай із березня до жовтня; до вершини потяги ходять із травня, решту часу — до Клогуїна. У завантажені дні місця доводиться чекати годинами, тож краще бронювати заздалегідь.
Як правильно — Сноудон чи Ир-Відва? Обидві назви правильні. Ир-Відва — давнє валлійське ім'я, яке національний парк від 2022 року вживає виключно; «Сноудон», «сніжний пагорб», відомий від 1095 року.