Альпіністські маршрути · Олімп

Це стандартний задокументований альпіністський маршрут на найвищу вершину гори Олімп. Це не проста прогулянка: завершальна ділянка включає відкритий скремблінг по крутій, часто сипучій вапняковій породі. У сухих умовах його зазвичай проходять без технічної роботи з мотузкою досвідчені альпіністи, але маршрут може здаватися серйозним через відкритість і необхідність орієнтування. Верхня частина гори схильна до раптових змін погоди, сильних вітрів, хмарності та поганої видимості. Каменепади й нестійкі брили є звичайними небезпеками, особливо коли інші групи перебувають вище. До маршруту зазвичай підходять з боку Пріонії та часто поєднують його з ночівлею в притулку.

Лукі — класична, більш пряма альпійська лінія на горі Олімп і значно серйозніша за звичайний маршрут скремблінгу. Вона піднімається крутим жолобом по нестійкому вапняку, де каменепад і погані зачепи є головними об'єктивними небезпеками. Маршрут відкритий і може вимагати обережного руху, а за менш сприятливих умов — страховки мотузкою. Його краще проходити лише альпіністам, які комфортно почуваються на сипучому альпійському рельєфі та в орієнтуванні. Оскільки гора часто суха й сонячна, у жолобі все одно може залишатися сипучий уламковий матеріал, і він лишається небезпечним навіть за хорошої погоди. У джерелах з альпінізму цей маршрут описується як сходження на Мітікас.

Стефані, помітна вершина поруч із Мітікасом, має встановлені альпіністські маршрути на північній стіні та гребенях. Це справжні альпіністські лінії, а не пішохідні маршрути, і вони загалом технічніші за звичайний підйом на Мітікас. Порода — вапняк, місцями може бути сипучою, а відкритість і необхідність орієнтування додають серйозності. Умови можуть сильно змінюватися залежно від погоди, а північна сторона може залишатися холоднішою та серйознішою, ніж освітлений сонцем південний рельєф. Ці маршрути задокументовані в альпіністській літературі про гору Олімп. Вони підходять лише досвідченим альпіністам із навичками пересування в альпійських умовах.