Чим відомий Маттергорн
Чотири круті стіни — північна, східна, південна й західна — сходяться в чотири гребені: Хернлі (північно-східний), Фурген (південно-східний), Ліон, або Левовий (південно-західний), і Цмутт (північно-західний). Висота стін — від 1000 до 1400 м, найвища із них західна. Гора стоїть окремо, і вітер, що її обтікає, часто утворює прапороподібну хмару, яка тягнеться від вершини, наче дим.
Маттергорн був однією з останніх підкорених великих вершин Альп, і події 1865 року вважають кінцем «золотої доби альпінізму». Його північна стіна, вперше пройдена 1931 року, належить до трьох великих північних стін Альп разом з Айгером і Гранд-Жорасом. Це також гора з найбільшою кількістю загиблих альпіністів у Швейцарії.
Сама вершина — короткий горизонтальний гребінь із двома точками: швейцарською (4478 м; за даними зйомок 4477,5–4477,8 м) та італійською, приблизно на 1,1 м нижчою. Кордон проходить вододілом через обидві, як визначила швейцарсько-італійська конвенція 1941 року. У вересні 1901 року на вершинному гребені встановили залізний хрест.
Де розташований і як дістатися
Маттергорн здіймається в Пеннінських Альпах між Церматтом (1608 м) у Швейцарії та Брей-Червінією (близько 2050 м) в італійській комуні Вальтурнанш. До Церматта не пускають автомобілі: машину залишають у Теші й пересідають на човниковий потяг, а з Фіспа і Бріга долиною курсує залізниця Matterhorn Gotthard Bahn. До аеропортів Женеви та Цюриха — близько 250 км. До Червінії їдуть дорогою вгору долиною Вальтурнанш від Шатійона у Валле-д'Аоста.
Від 1 липня 2023 року курорти з'єднує Matterhorn Alpine Crossing — ланцюжок канатних доріг із Церматта через Фурі, Трокенер-Штег і станцію Matterhorn Glacier Paradise на Кляйн-Маттергорні (3883 м), через кордон біля Теста-Гриджа / Плато-Роза (майже 3500 м) і вниз до Червінії; в один бік шлях триває близько 90 хвилин. Кляйн-Маттергорн — найвища точка Європи, куди можна піднятися канатною дорогою: тут є оглядовий майданчик, льодовий грот і найвища в Європі зона літнього катання. Зубчаста залізниця на Горнерґрат, відкрита 1898 року, за 29 хвилин піднімає з Церматта на 3089 м, звідки видно класичну панораму східної й північної стін.
Гребінь Хернлі з Церматта
Близько 70% сходжувачів обирають гребінь Хернлі, маршрут першосходження. Його оцінюють як AD (ZS+ за швейцарсько-німецькою шкалою) зі скельними ділянками до III+ UIAA; набір від хатини — близько 1200 м. Серйозним його роблять довжина, живе каміння, пошук шляху в темряві та спуск тим самим рельєфом на втомлених ногах.
- Підхід. Канатна дорога з Церматта піднімає до озера Шварцзее (2583 м) з маленькою каплицею. Стежка № 27 веде до хатини: 4,3 км і 693 м набору, близько 2 год 15 хв угору й півтори години назад. Це стежка категорії T4 — складна альпійська стежка з металевими сходами й ґратчастими містками над урвищами.
- Хатина Хернлі (3260 м). Першу хатину збудували 1880 року; її знесли й звели заново, а нова відкрилася 14 липня 2015 року — рівно через 150 років після першосходження. У ній 130 місць у кімнатах на дві–вісім осіб, і це перша хатина в Європі, де кількість місць свідомо обмежили, щоб розвантажити гребінь. Ставити намети поруч заборонено.
- Сходження. Зв'язки виходять до світанку й лізуть гребенем і прилеглою до нього східною стіною. На висоті 4003 м стоїть хатина Сольве — крихітний притулок Швейцарського альпійського клубу з десятьма аварійними місцями й екстреним телефоном; її збудували 1917 року коштом бельгійського промисловця Ернеста Сольве, і користуватися нею можна лише в екстреному разі. Вище гребінь стає крутішим і виводить на Плече, де на найкрутіших ділянках навішено стаціонарні мотузки, а останній сніжно-льодовий схил веде до вершини. Нагорі потрібні кішки й льодоруб.
- Час. Путівники дають 5–6 годин від хатини до вершини; сильні зв'язки з гідом нерідко вкладаються приблизно в 4 години. Спуск забирає майже стільки ж, і саме на спуску стається більшість нещасних випадків.
Левовий гребінь з Італії та інші маршрути
Італійський класичний маршрут іде Левовим гребенем (Cresta del Leone), яким Каррель піднявся через три дні після Вімпера. Він складніший і одноманітніший за Хернлі: італійські джерела дають категорію D, німецькі — ZS+ зі скелями III+; на ньому багато стаціонарних мотузок. Із Брей-Червінії (2025 м за італійськими даними) шлях веде повз притулок Дука-дельї-Абруцці-аль-Орьонде (2802 м; 22 місця, працює з липня по вересень, близько 2,5 години пішки з Червінії або 1 год 10 хв від План-Мезон) до притулку Жан-Антуан Каррель (3830 м) — ще близько чотирьох годин повз Кроче-Каррель і крутими ділянками з поручнями. Притулок Карреля належить Товариству гідів Червіно, розрахований приблизно на 50 осіб і працює без персоналу. Наступного дня маршрут проходить камін Шеміне, перетинає пік Тіндаля (4241 м) і мотузяною драбиною Скала-Джордан виводить на італійську вершину — 4–5 годин від притулку. Загалом від Червінії близько 2451 м набору та приблизно 12 годин лазіння за два дні.
Гребінь Цмутт (D, IV UIAA) і гребінь Фурген (TD, до V+ UIAA) — серйозні маршрути для досвідчених альпіністів. Стіни — це вже велике скелелазіння: північну вперше пройшли мюнхенські брати Франц і Тоні Шмід 31 липня — 1 серпня 1931 року, західну повністю — Ренато Дагуїн і Джованні Оттін 13 серпня 1962 року.
Гіди, витрати та правила
Дозволів і зборів для сходження немає, гід не обов'язковий, але більшість іде із сертифікованим місцевим гірським гідом (IFMGA), зазвичай один клієнт на гіда. Церматтські бюро гідів чекають від клієнтів дуже доброї фізичної форми, впевненого досвіду на скелях і комбінованому рельєфі в кішках та попередніх тренувальних сходжень, щоб перевірити темп і акліматизацію; надто повільних клієнтів гіди розвертають. Ціни на супровід кожне бюро встановлює саме й змінює щосезону, тож уточнюйте їх у бюро гідів Церматта чи Червінії.
Головне вузьке місце — місця в хатині. Хатина Хернлі належить комуні Церматт і приймає бронювання лише онлайн; бронювання на літо відкривається 1 квітня, працює хатина зазвичай від кінця червня до середини вересня. На 2026 рік місце в загальній кімнаті з вечерею, сніданком і чаєм у дорогу коштує 150 швейцарських франків з особи; вкладка до спальника обов'язкова (її можна купити на місці за 43 франки), душі є на кожному поверсі, рушників не дають. Заселення з 14:00, виїзд до 09:00.
Коли їхати та погода
Сезон сходжень гребенем Хернлі — приблизно з липня до середини вересня, коли хатина працює, а гребінь здебільшого вільний від снігу; туристичний офіс Церматта називає серпень і вересень найкращими місяцями, щоб поспостерігати за альпіністами зі стежки до хатини. Свіжий сніг або натічний лід можуть зупинити сходження будь-коли, а в спекотні сухі літа каменепадів більшає: тане вічна мерзлота, що скріплює гребінь. 13 червня 2023 року на гребені Хернлі обвалився окремий скельний стовп об'ємом близько 20 кубометрів. Після полудня часто збираються грози — ще одна причина виходити до світанку. Узимку на Маттергорн піднімаються рідко.
Вода
Води на гребенях немає. На маршруті Хернлі хатина годує вечерею та сніданком і в межах напівпансіону наливає чай у дорогу, напої продаються; беріть із собою 1–1,5 літра на 8–11 годин шляху туди й назад, краще гарячого в термосі — біля вершини пляшки можуть замерзнути. Притулок Орьонде на італійському боці влітку працює, а притулок Карреля — ні: там розраховуйте лише на те, що принесли, і на розтоплений сніг, тож потрібні пальник і газ. У хатині Сольве запасів немає.
Мобільний зв'язок та інтернет
У хатині Хернлі для гостей є Wi-Fi. У Церматті й біля станцій підйомників зв'язок зазвичай добрий, на відкритій верхній частині гребеня сигнал часто теж є, але на стінах і в кулуарах на нього покладатися не можна; тримайте телефон у теплі й зарядженим. У хатині Сольве є аварійний радіозв'язок. У Швейцарії рятувальників і швидку викликають за номером 144 (або 112); гелікоптери здійснюють на Маттергорні близько 80 рятувальних вильотів на рік. На італійському боці телефонуйте 112.
Небезпеки та безпека
Від 1865 року на Маттергорні загинули понад 500 людей; за свіжішими оцінками — близько 600 і більше, зазвичай кілька осіб на рік. Основні причини — зриви на спуску, каменепади (часто їх спускають ті, хто йде вище), втрата маршруту на широкій нижній частині гребеня Хернлі в темряві, різка зміна погоди й виснаження. У пікові дні на горі буває понад 100 альпіністів, і черги біля поручнів додають ризику. Висота достатня для гірської хвороби; акліматизуються зазвичай на простіших чотиритисячниках, наприклад на Брайтгорні над Кляйн-Маттергорном.
Історія та назва
Німецька назва складається зі слів Matte («луг») і Horn («ріг, пік») — пік над луками Церматта. Французьке Cervin та італійське Cervino, як вважають, походять від латинського Mons Silvanus — «лісова гора». Місцевою арпітанською говіркою долини Аоста гору називають Gran Bèca, «велика вершина», а вальзери Церматта — просто Horu.
Перші серйозні спроби робили з італійського боку: гід із Вальтурнанша Жан-Антуан Каррель штурмував Левовий гребінь із 1857 року. Вімпер долучився до перегонів 1861-го, але за перші сім спроб не піднявся вище приблизно 4100 м. У липні 1865 року він перейшов на швейцарський бік, на гребінь Хернлі, який із Церматта здається моторошно крутим, але насправді простіший. З ним ішли гід із Шамоні Мішель Кро, церматтські гіди Петер Таугвальдер, батько й син, священник Чарльз Хадсон, молодий лорд Френсіс Дуглас і недосвідчений Дуглас Гедоу. Вімпер і Кро вийшли на вершину о 13:40 14 липня 1865 року й побачили зв'язку Карреля метрів за 200 нижче на італійському гребені; італійці повернули назад.
На спуску Гедоу послизнувся і збив з ніг Кро, за ними зірвалися Хадсон і Дуглас. Мотузка між Дугласом і старшим Таугвальдером луснула, і четверо впали приблизно на 1200 м, на льодовик Маттергорн. Виявилося, що порвалася найстаріша й найслабша з мотузок групи. Три тіла знайшли, лорда Дугласа — ніколи. Кантональне розслідування виправдало Таугвальдера, але чутки, що він перерізав мотузку, переслідували його все життя. 17 липня Каррель і Жан-Батист Бік піднялися на вершину Левовим гребенем.
Подальші віхи: перша жінка, Люсі Вокер, — 22 серпня 1871 року; перше сходження без гідів — 1876 рік; північна стіна — 1931 рік. 2013 року Кіліан Жорнет пробіг із Брей-Червінії на вершину й назад за 1 год 56 хв.
Музей Маттергорну та гора як символ
Музей Маттергорну — Zermatlantis на церковній площі Церматта відкрився 2006 року й приймає близько 40 тисяч відвідувачів на рік. Більша його частина розташована під землею, довкола реконструйованого гірського села з 14 будівель — від будинку гідів до стійки реєстрації старого готелю «Монте-Роза», де зупинявся Вімпер. Найвідоміший експонат — мотузка, що луснула 1865 року, поруч із речами загиблих.
Силует гори давно вийшов за межі Альп. Вважається, що він надихнув трикутну форму шоколаду Toblerone, створеного в Берні 1908 року; Маттергорн десятиліттями був на упаковці, доки 2023 року частину виробництва не перенесли до Словаччини і швейцарські правила щодо національної символіки не змусили замінити його умовною горою. У каліфорнійському Діснейленді з 1959 року працює атракціон Matterhorn Bobsleds усередині копії гори в масштабі 1:100.
Цікаві факти
- Верхівка Маттергорну геологічно «африканська»: верхні породи належать до австроальпійських покривів Апулійської плити — уламка, що відколовся від Африки ще до піднесення Альп.
- Хатина Сольве на висоті 4003 м — найвища хатина Швейцарського альпійського клубу.
- До 2015 року Церматт приймав майже 2 мільйони відвідувачів на рік.
FAQ
Яка висота Маттергорну? 4478 м на швейцарській вершині (за зйомками 4477,5–4477,8 м); італійська вершина приблизно на метр нижча — 4476 м.
Скільки часу триває сходження? Зазвичай два дні: першого — 2 год 15 хв від Шварцзее до хатини Хернлі, другого — 4–6 годин від хатини до вершини й майже стільки ж униз. Італійський маршрут — близько 12 годин лазіння за два дні.
Наскільки це складно? Гребінь Хернлі — AD/ZS+ зі скелями до III+ UIAA і поручнями під вершиною; Левовий гребінь складніший (D). Потрібен справжній альпіністський досвід, уміння ходити в кішках і дуже добра форма — це не піший похід.
Чи потрібні гід або дозвіл? Дозвіл не потрібен, гід не обов'язковий, але більшість наймає сертифікованого місцевого гіда. Хатину Хернлі бронюють онлайн з 1 квітня; на 2026 рік місце з напівпансіоном коштує 150 франків.
Чи є вода на маршруті? Ні. Пийте й наповнюйте термос у хатині Хернлі — чай у дорогу входить у напівпансіон — і несіть 1–1,5 літра. У притулку Карреля без персоналу доведеться топити сніг.
Чи є мобільний зв'язок? Часто є на верхній частині гребеня й зазвичай — біля підйомників Церматта, у хатині Хернлі працює Wi-Fi, але на стінах зв'язок ненадійний. Екстрені номери: 144 або 112 у Швейцарії, 112 в Італії.
Коли найкраще підніматися на Маттергорн? З липня до середини вересня, коли хатина Хернлі відкрита, а гребінь здебільшого сухий. Найнадійніші умови зазвичай у серпні та на початку вересня.
Чи можна побачити Маттергорн зблизька без сходження? Так. Можна дійти від Шварцзее до хатини Хернлі (T4, місцями над урвищами), піднятися залізницею на Горнерґрат (3089 м) або канатною дорогою на Matterhorn Glacier Paradise (3883 м) і далі через кордон до Червінії.