Чим відома Дюфуршпіце
Дюфуршпіце — дах Швейцарії і найвища точка всього німецькомовного світу. Національна карта Швейцарії дає висоту 4634,0 м; спільне італійсько-швейцарське вимірювання 2000 року показало 4635,25 м з італійського боку і 4634,97 м зі швейцарського. Найвищою точкою країни вершина стала 1815 року, коли до Конфедерації увійшов кантон Вале. Серед альпійських вершин вищий тільки Монблан, а в офіційному списку чотиритисячників UIAA Дюфуршпіце стоїть третьою, бо Монблан-де-Курмайор там рахують окремою вершиною.
Це кульмінація Монте-Рози, величезного льодового масиву Пеннінських Альп (на нашому сайті ця група значиться як Альпи Монте-Роза). Лише за 80 м на схід і всього на 2 м нижче стоїть Дюнаншпітце, 2014 року названа на честь Анрі Дюнана, засновника Червоного Хреста. Трохи далі на схід, точно на кордоні, здіймається Гренцґіпфель (4618 м) — найвища точка італійської частини масиву. На північ, за сідловиною Зільберзаттель, стоїть Норденд (4609 м), на південний схід, за сідловиною Гренцзаттель, — Цумштайншпітце (4563 м) і Зіґналькуппе, по-італійськи Пунта-Ґніфетті (4554 м), на якій стоїть найвища будівля Європи. Вершина лежить приблизно за 160–180 м від кордону, і масив поділяють Швейцарія та Італія, тому найвищою горою, що повністю розташована у Швейцарії, вважають Дом (4546 м) у сусідньому масиві Мішабель.
Відносна висота (топографічне перевищення) Монте-Рози — 2165 м, п'ятий показник в Альпах. Вершина здіймається на 4441 м над озером Лаго-Маджоре, найнижчою точкою Швейцарії, і в ясну днину звідси видно всю П'ємонтську рівнину аж до Мілана. Назва Монте-Роза не пов'язана з рожевим кольором: вона походить від франкопровансальського діалектного слова rouése — «льодовик».
Де розташована і як дістатися
Вершина лежить приблизно за 13 км на південний схід від Церматта і на 3000 м вище за нього. До Церматта не пускають автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння: машину залишають у Теші й пересідають на потяг-човник або їдуть залізницею з Фіспа чи Бріга. З Церматта (1604 м) зубчаста залізниця на Горнерґрат, відкрита 1898 року, піднімається до станції Ротенбоден (близько 2815 м), передостанньої перед Горнерґратом. Тариф улітку 2026 року (травень — жовтень): 57 швейцарських франків в один бік і 114 франків туди й назад від Церматта до Ротенбодена; з карткою Half Fare, абонементом GA або Swiss Travel Pass — удвічі дешевше. Якщо плануєте повернутися того ж дня, перевірте час останнього потяга вниз.
Від Ротенбодена стежка веде до льодовика Горнер, який треба перетнути дорогою до хатини. 2013 року його довжина становила близько 12,4 км — третій за довжиною льодовик Альп. Він швидко тане: з 2019 року його верхня гілка вже не з'єднується з льодовиком Гренцґлечер.
Хатина Монте-Роза
Хатина Монте-Роза Швейцарського альпійського клубу (2883 м) стоїть на скельному острові Платтьє між льодовиками Горнер, Гренцґлечер і Монте-Роза; на заході видно Маттергорн. Нинішню п'ятиповерхову дерев'яну будівлю в алюмінієвій оболонці спроєктували у Вищій технічній школі Цюриха архітектор Андреа Деплацес і його студенти; хатину відкрили у вересні 2009 року, і сонячні панелі покривають близько 90 % її потреби в енергії. Стару хатину 1895 року, що стояла приблизно на 100 м нижче, швейцарська армія підірвала 2011 року.
У хатині 120 місць у кімнатах на 6–10 осіб. Шовковий вкладиш у спальник обов'язковий (його можна взяти напрокат за 5 франків), вечеря о 18:30. Ціни за ніч у 2026 році з напівпансіоном, чаєм у дорогу і курортним збором: 92 франки для членів SAC та інших альпійських клубів, 116 франків для решти, гірські гіди платять 58 франків. Бронювання — онлайн, безкоштовно скасувати можна до 18:00 за два дні до заїзду. Хатина працює навесні для лижників-туристів і влітку для альпіністів; у 2027 році — з 18 березня по 17 травня і з 18 червня по 18 вересня, бронювання відкриється на початку листопада 2026 року. Поза сезоном відкрита зимова кімната на 12 місць (38 франків; пальник і спальник треба нести з собою). Ставити намети біля хатини заборонено.
Підхід до хатини
Сайт хатини описує два шляхи від Ротенбодена; обидва мають оцінку T4 за пішохідною шкалою SAC і марковані біло-блакитними мітками, а на льоду — віхами. Гірські черевики та кішки обов'язкові, обв'язку, льодоруб і трекінгові палиці радять узяти, а залежно від умов може знадобитися і мотузка. Верхній шлях, Панорамавеґ (4–4,5 години), перетинає льодовик вище льодопаду і йде моренами та плитами з перилами; нижній, Альтер-Веґ (близько 4 годин), перетинає Гренцґлечер і круто піднімається повз озеро Горнерзе. У жовтні 2026 року хатина попередила, що Панорамавеґ більше непрохідний — розмітку і драбину зняли, а Альтер-Веґ лишається маркованим. Льодовикові ділянки змінюються щосезону, тож перед виходом перевірте новини на сайті хатини. Без досвіду краще йти з гідом: церматтські провідники водять до хатини дводенні льодовикові тури.
Нормальний маршрут західним гребенем
Від хатини шлях піднімається на південний схід мореною і скельними уступами Унтере- та Обере-Платтьє, а потім схилом крутизною 35–40° виходить на льодовик Монте-Роза. Його середня частина, приблизно на висоті 3300–3800 м, зазвичай сильно порізана тріщинами: тут ідуть у зв'язках, тримаючись правіше від сераків. Вище широкі снігові цирки виводять на пологу ділянку на висоті близько 4000–4100 м, де розходяться шляхи на Норденд і на Дюфуршпіце. Далі маршрут повертає на південь і широким схилом Заттельтоле виходить на сідловину Заттель (близько 4360 м) під західним гребенем. Перед нею лежить бергшрунд, а лижники залишають тут лижі.
Західний гребінь піднімається приблизно на 270 м і складається з чотирьох ділянок: сніговий схил, скельна або комбінована ділянка II–III категорії за UIAA, крутий сніговий, подекуди льодовий схил і друга, відкритіша скельна ділянка, що закінчується коротким каміном під самою вершиною, зазвичай із закріпленою мотузкою. Скеля сильно стерта кішками, тож лінію легко знайти. Загалом від хатини набирається близько 1750 м висоти.
- Категорія: AD (за шкалою SAC — ZS-). Якщо повернути із сідловини Заттель, виходить льодовиковий маршрут рівня PD/PD+.
- Час: хатина вказує 6–8 годин на підйом. Церматтські гіди виходять близько другої ночі, сходять на вершину приблизно за 6 годин і повертаються до хатини ще через 5 — загалом близько 11 годин. Хто того ж дня спускається до Церматта, той додає зворотний шлях через льодовик і 250–300 м підйому до Ротенбодена.
- Досвід: місцеві гіди беруть одного-двох клієнтів і чекають, що у вас за плечима кілька чотиритисячників, упевнене володіння кішками і льодорубом та лазіння III–IV категорії за UIAA на відкритих гребенях. Для підготовки вони радять траверс Брайтгорна або скелі Ріффельгорна.
Інші маршрути
- Через Зільберзаттель: з льодовика під Нордендом на сідловину між двома вершинами і північним схилом угору; досвідчені лижники спускаються тут шістьма спусками дюльфером по 15–20 м.
- Креста-Рей: скельне південне ребро, вперше пройдене 1874 року, категорія близько AD+.
- Від хатини Марґеріта: італійський нормальний маршрут спускається на сідловину Колле-Ґніфетті, проходить через Цумштайншпітце на Гренцзаттель і піднімається південно-східним гребенем зі скель і снігу (AD).
- Східна стіна: 2400-метрова стіна над Макуньягою, кулуаром Марінеллі від хатини Марінеллі (3036 м), — довгий маршрут, небезпечний лавинами.
Капанна-Марґеріта
На Зіґналькуппе, на південний схід від вершини, за Гренцзаттелем і Цумштайншпітце, стоїть хатина Королеви Марґеріти (Капанна-Реджина-Марґеріта, 4554 м) Італійського альпійського клубу — найвища будівля Європи. Її відкрили 18 серпня 1893 року в присутності італійської королеви Марґеріти, і від самого початку вона служить станцією високогірної медицини. Нинішня будівля 1980 року розрахована на 70 місць і працює з початку червня до початку вересня. Дістатися сюди можна тільки пішки, зазвичай за два дні з Аланьї-Вальсезії або від хатини Монте-Роза. З 2017 року тут можна зареєструвати шлюб, а місцева метеостанція взимку 1928–1929 років зафіксувала −41 °C.
Коли їхати і погода
Гіди водять на вершину з червня до середини вересня, залежно від снігу на льодовику; літній сезон хатини зазвичай триває з середини червня до середини вересня. З березня по травень Дюфуршпіце — класичний лижний тур: лижі залишають на сідловині Заттель або заносять приблизно до 4500 м. Снігова лінія проходить близько 3000 м, тож увесь шлях вище хатини пролягає снігом і льодом навіть у серпні. Тиск на вершині становить лише близько 56 % від рівня моря, мороз може сягати −40 °C, часто дме сильний східний або північно-східний вітер, тому тепле вбрання потрібне і в ясний літній день. Обирайте стійкий прогноз і заздалегідь визначте контрольний час повернення.
Вода
Вище хатини води на маршруті немає — лише сніг, який можна розтопити тільки на пальнику. У хатині Монте-Роза вода з крана непитна: її збирають із талої льодовикової води в резервуар за 40 м над будівлею. До напівпансіону входить «маршті» — чай у дорогу, а напої продають у хатині. Перед виходом наповніть термос і пляшку: сходження триває 10–12 годин у сухому розрідженому повітрі, а в неутепленій пляшці вода швидко замерзає.
Мобільний зв'язок і екстрені служби
У Церматті зв'язок добрий, але на льодовиках і за гребенями на сигнал розраховувати не можна. У хатині є стаціонарний телефон (+41 27 967 21 15), і персонал може викликати допомогу.
- 144 — номер екстреної медичної допомоги в кантоні Вале; виклик приймає кантональна рятувальна служба, яка надсилає гелікоптер Air Zermatt із Церматта.
- 1414 — швейцарська повітряна рятувальна служба Rega, цілодобово. Працює і загальноєвропейський номер 112.
- Застосунки EchoSOS і Rega передають диспетчерам ваші координати. Переконайтеся, що страховка покриває гірські рятувальні роботи.
Небезпеки і безпека
Небезпека тут пов'язана не так із технічною складністю, як із висотою, різкою зміною погоди і тріщинами. Головні ризики — приховані тріщини на льодовику Монте-Роза, особливо на спуску розм'яклим удень снігом; гірська хвороба, адже за один день набирається висота від 2883 до 4634 м; холод і вітер на відкритому гребені; втома за дуже довгий день. Заздалегідь зійдіть на простіший чотиритисячник на кшталт Брайтгорна, ходіть льодовиком у зв'язці й повертайте назад, якщо гребінь обмерз або псується погода. Багато альпіністів, що загинули на Монте-Розі, поховані на цвинтарі біля старої церкви в Макуньязі.
Історія і назва
1778 року семеро мешканців Ґрессоне, які шукали легендарну «загублену долину», піднялися на сідловину Лісйох (4178 м) і побачили льодовики Церматта. Цумштайншпітце підкорили 1 серпня 1820 року, але найвища вершина трималася ще 35 років. Від 1848 року кілька груп доходили до східної вершини, нинішньої Дюнаншпітце, а можливо, лише до Гренцґіпфеля.
1 серпня 1855 року церматтські провідники Йоганн і Маттеус Цумтаугвальди та Ульріх Лауенер із Лаутербруннена провели Чарльза Гадсона, Джона Бірбека, Едварда Стівенсона і братів Крістофера та Джеймса Смітів льодовиком і західним гребенем на вершину. Група вийшла о першій ночі й о 10 ранку була нагорі. Тоді ця дата ще нічого не означала: 1 серпня вперше відзначили як національне свято Швейцарії лише 1891 року. Через десять років Гадсон загинув на спуску після першого сходження на Маттергорн. Друге сходження тим самим шляхом відбулося вже 13 серпня 1855 року.
28 січня 1863 року Федеральна рада назвала вершину на честь Гійома-Анрі Дюфура (1787–1875). Дюфур командував федеральною армією в короткій Зондербундській війні 1847 року, заснував Федеральне топографічне бюро і керував ним з 1838 по 1865 рік; на виданій ним «карті Дюфура» вершину ще 1862 року підписали як «Höchste Spitze». 1864 року він головував на конференції, що ухвалила першу Женевську конвенцію, — тож дві сусідні вершини тепер носять імена двох засновників Червоного Хреста. Мешканці Церматта, вальзери, раніше звали гору Горнергорн; ця назва збереглася в імені Горнерґрату.
Східну стіну вперше пройшли 22 липня 1872 року Річард і Вільям Пендлбері та Чарльз Тейлор із провідниками Фердинандом Імзенгом, Габріелем Шпехтенгаузером і Джованні Оберто. 1881 року Імзенг загинув на цій стіні в лавині разом із Даміано Марінеллі, і кулуар відтоді носить ім'я Марінеллі.
Цікаві факти
- Перше одиночне сходження здійснив фізик Джон Тіндаль 17 серпня 1858 року; у дорогу він узяв бутерброд із шинкою і маленьку пляшку чаю.
- Акілле Ратті, майбутній папа Пій XI, піднявся на Дюфуршпіце з Макуньяги 1889 року і разом із супутниками провів ніч на вершині.
- 1894 року молодий Вінстон Черчилль віддав перевагу Монте-Розі перед Маттергорном — вона вища, а послуги провідників коштували помітно дешевше.
- 1 серпня 2005 року, через 150 років після першого сходження, на вершину піднявся член Федеральної ради Жозеф Дейсс із групою зі Швейцарії, Великої Британії та Італії; біля вершини встановили пам'ятну табличку.
FAQ
Яка висота Дюфуршпіце? 4634 м за національною картою Швейцарії; вимірювання 2000 року дало близько 4635 м. Це найвища гора Швейцарії і друга в Альпах після Монблану.
Скільки часу займає сходження? Зазвичай два дні з Церматта: близько 4 годин від Ротенбодена до хатини Монте-Роза, потім день сходження на 10–12 годин (6–8 годин угору і близько 5 назад до хатини). Розумно спершу акліматизуватися на нижчому чотиритисячнику.
Наскільки це складно? Нормальний маршрут має категорію AD (за шкалою SAC — ZS-): довгий льодовик із тріщинами, потім відкритий гребінь зі скельним і комбінованим лазінням II–III категорії за UIAA та коротким каміном із закріпленою мотузкою — і все це вище 4300 м.
Чи потрібен гід і скільки це коштує? Дозвіл не потрібен, але без досвіду на льодовиках і гребенях краще йти з місцевим гідом із міжнародним сертифікатом IFMGA (один-два клієнти на гіда). До його гонорару додайте хатину (116 франків за ніч із напівпансіоном для тих, хто не є членом клубу, у 2026 році) і потяг до Ротенбодена (114 франків туди й назад улітку 2026 року, зі швейцарськими проїзними вдвічі дешевше).
Чи є вода на маршруті? Ні. Вода з крана в хатині непитна; чай у дорогу входить до напівпансіону, напої продають. Візьміть термос і пляшку на весь день сходження.
Чи є мобільний зв'язок на Дюфуршпіце? У Церматті зв'язок добрий, але на льодовиках сигнал ненадійний. У разі біди телефонуйте 144 (рятувальна служба Вале і Air Zermatt), 1414 (Rega) або 112.
Коли найкраще йти на вершину? З кінця червня до середини вересня, коли працює хатина Монте-Роза; на лижах сходять з березня по травень.