Чим відомий Котопахі
Котопахі — взірцевий вулкан Анд: правильний конус зі схилами крутизною до 35°, поперечником біля підніжжя близько 20 км і крижаною шапкою, що починається на висоті приблизно 4900–5000 м. Він належить до найвищих діючих вулканів світу. Звання найвищого зазвичай віддають Охос-дель-Саладо на кордоні Чилі та Аргентини, але жоден із вищих претендентів не має такої історії вивержень, як Котопахі. Висоту 5897 м прийнято в Еквадорі; Програма глобального вулканізму Смітсонівського інституту наводить 5911 м.
Геофізичний інститут Національної політехнічної школи Еквадору (IG-EPN) зараховує Котопахі до найнебезпечніших вулканів планети: він часто вивергається, має на вершині льодовик, а в долинах, що з нього спускаються, живе багато людей. У зонах, куди можуть дійти лахари під час виверження масштабу XVIII–XIX століть, нині мешкає понад 300 тисяч осіб. Кратер на вершині має розміри близько 800 на 650 м, найвища точка лежить на його зовнішньому гребені з північного боку. Для альпіністів Котопахі — найпопулярніша льодовикова вершина країни і часта сходинка перед сходженням на Чімборасо, найвищу точку Еквадору.
Виверження: від 1877 року до 2022–2023
Геофізичний інститут виділяє п'ять великих еруптивних періодів після іспанського завоювання: 1532–1534, 1742–1744, 1766–1768, 1853–1854 і 1877–1880 роки. Найстрашніше виверження сталося 26 червня 1877 року: пірокластичні потоки розтопили більшу частину льодовика, і лахари пройшли долинами понад 100 км — з одного боку до Тихого океану, з другого в басейн Амазонки. Латакунгу, що лежить приблизно за 35 км на південний захід від вершини, грязьові потоки знищили 1768 року і ще раз 1877-го. Менше виверження сталося в 1903–1904 роках, слабку активність фіксували приблизно до 1940 року.
Після 138 років відносного спокою вулкан прокинувся 2015 року. Зростання сейсмічності, викидів газу і здуття конуса завершилися вибухами 14 серпня 2015 року; попіл випав навіть у південних районах Кіто. Інститут оцінив це виверження в 1 бал за шкалою вулканічної експлозивності й вважає, що воно тривало до кінця листопада 2015 року; попіл, який відносило переважно на захід, сильно вдарив по сільському господарству й туризму провінції Котопахі. У жовтні 2022 року почався новий еруптивний період — невеликі викиди газу та попелу. Він тривав до середини 2023 року, довше, ніж 2015-го, але попелу вулкан викинув приблизно вдвічі менше.
Обидва рази вершину закривали. Після 2015 року підйом залишався закритим до 2017-го. Після виверження 2022–2023 років Міністерство довкілля Еквадору почало поетапне відкриття 21 лютого 2024 року — спершу лише для ліцензованих туроператорів і зареєстрованих гірських клубів, а з листопада 2024 року вершина відкрита для всіх альпіністів, які виконують вимоги парку. Станом на 2026 рік на Котопахі можна підніматися, але доступ залежить від зведень Геофізичного інституту, і підйом можуть знову закрити будь-коли.
Де розташований і як дістатися
Котопахі стоїть на Східній Кордильєрі (Кордильєра-Реаль) еквадорських Анд, в однойменній провінції, приблизно за 45 км на південний схід від Кіто, за 35 км на північний схід від Латакунги і за 70 км на північний захід від Тени. Він входить до ланцюга вершин уздовж еквадорського нагір'я, який Александр фон Гумбольдт назвав Алеєю вулканів. Поруч здіймаються інші вулкани: Руміньяуї (4722 м) на північному заході, Сінчолагуа (4873 м) і Кілінданья (4876 м).
Парк лежить трохи на схід від Панамериканського шосе, приблизно за дві години їзди від Кіто і за 40 хвилин від Латакунги. З півночі зазвичай з'їжджають із шосе біля міста Мачачі й їдуть через селище Санта-Ана-дель-Педрегаль; в'їзд до парку — через контрольні пункти Контроль-Норте або Контроль-Каспі. Автобуси між південним терміналом Кіто Кітумбе і Латакунгою можуть висадити біля повороту до парку, але всередині парку громадського транспорту немає, тож більшість приїжджає з туром, на орендованому позашляховику або таксі з Мачачі. В'їзд відкритий з 8:00 до 16:00. Ґрунтова дорога проходить повз озеро Лімпіопунго (близько 3850 м) і піднімається до стоянки на висоті близько 4600 м на північному схилі вулкана.
Класичний маршрут від притулку Хосе Рібаса
Стандартне сходження йде північним схилом і зазвичай триває два дні. Першого дня альпіністи доїжджають до стоянки й піднімаються крутою піщаною стежкою до притулку Хосе Рібаса (трапляється і написання Рівас; 4864 м) — 45–60 хвилин із повними рюкзаками. Кам'яний притулок збудовано 1971 року, розширено 2005-го, ним опікується альпіністська група коледжу Сан-Габріель із Кіто; тут є нари, їжа і гарячі напої. Удень гіди зазвичай проводять коротке заняття з техніки руху льодовиком, потім рання вечеря і кілька годин сну.
На вершину виходять близько опівночі. Набір висоти — близько 1060 м на 3,4 км шляху. Приблизно за півтори години від притулку, на висоті близько 5200 м, починається льодовик: тут зв'язуються і вдягають кішки. Далі зазвичай ще близько п'яти годин схилами з тріщинами до краю кратера, з розрахунком вийти до нього на світанку. Спуск тим самим шляхом триває близько трьох годин; намагаються зійти з льодовика, доки сонце не розм'якшило сніг. Категорія маршруту — PD (peu difficile, «нескладний»): подекуди схили до 50°, тріщини інколи доводиться долати сніговими мостами або драбинами, лінія маршруту змінюється від сезону до сезону. Після останніх вивержень і подальшого танення льодовика відкритих тріщин, за словами гідів, побільшало.
Сильні акліматизовані альпіністи піднімаються за шість–вісім годин, але головна складність — висота. Сходження просто з Кіто можливе хіба що на папері й рідко буває вдалим: оператори радять спершу чотири–п'ять днів акліматизації на нижчих вершинах, наприклад Руміньяуї чи Ілініса-Норте, з ночівлями в готелях парку, як-от Тамбопаксі на висоті близько 3800 м. Обов'язкове спорядження — альпіністські черевики, кішки, льодоруб, страхувальна система, каска й мотузка; від 2024 року парк також вимагає мати напівмаску з фільтрами від вулканічних газів для району вершини.
Якщо не сходити на вершину
Багато хто приїжджає сюди лише на день. Підйом від стоянки до притулку Хосе Рібаса — найпопулярніша прогулянка в парку, гід для неї не потрібен; дехто проходить трохи вище, до краю льодовика. Нижче навколо озера Лімпіопунго прокладено стежки, там інколи бачать кондорів і мартинів, а велотури спускаються від стоянки ґрунтовою дорогою. У парку також є руїни інкської фортеці Пукара-дель-Салітре, невеликий візит-центр і кемпінги.
Дозволи, вартість і правила
Національний парк Котопахі створено 1975 року, ним керує Міністерство довкілля Еквадору. Вхід до самого парку традиційно безкоштовний; основні витрати — транспорт, ночівля і гід. Правила сходження на вершину, оголошені міністерством під час відкриття 2024 року та підтверджені в грудні 2024-го:
- на кожному сходженні обов'язковий сертифікований гід із висотного альпінізму, самостійні сходження на вершину заборонені;
- про сходження треба заздалегідь повідомити адміністрацію парку (за чинним порядком — за 72 години), зазвичай це робить оператор або гід;
- потрібні страховка від нещасного випадку або життя, аптечка і підписана анкета, а на в'їзді до парку видають обов'язковий браслет-дозвіл;
- гід реєструє вхід і вихід групи на контрольному пункті;
- алкоголь і домашні тварини в парку заборонені.
Сертифікованих гірських гідів Еквадору готує й об'єднує Еквадорська асоціація гірських гідів (ASEGUIM) за стандартами Міжнародного союзу асоціацій гірських гідів. Дводенні сходження з гідом продають агентства в Кіто, Мачачі та Латакунзі, у Латакунзі зазвичай дешевше; ціни дуже залежать від розміру групи й кількості днів акліматизації, тож порівнюйте, що входить у вартість (транспорт, притулок, спорядження).
Коли їхати і погода
Котопахі лежить менш ніж за 100 км на південь від екватора, тож звичних літа й зими тут немає: температура більше змінюється між днем і ніччю, ніж протягом року. У нижній частині парку вдень рідко буває тепліше за 20 °C, а вночі підмерзає; на вершині вночі сильний мороз, а вітер робить його ще відчутнішим. За рік у парку випадає 500–1500 мм опадів. Коли вулкан відкритий, сходження тривають цілий рік, але для відвідування парк рекомендує період із липня по грудень.
Вода
Надійних джерел води вище стоянки немає. Притулок годує постояльців і пригощає гарячими напоями; заздалегідь домовтеся з гідом, скільки води буде на ніч сходження, і наповніть пляшки в готелях нижче в парку. На саме сходження розраховуйте на 1,5–2 літри на людину в термосі чи утеплених пляшках: питні трубки та звичайні пляшки вночі замерзають. Озерами й струмками на парамо користуються тварини, тому воду з них обов'язково очищуйте або кип'ятіть.
Мобільний зв'язок та інтернет
Парк розташований поруч із населеним коридором між Кіто і Латакунгою, і на відкритих місцях телефон може зловити мережу, але на самому вулкані зв'язок не гарантований і зникає в долинах та на льодовику. Не покладайтеся на телефон як на єдиний засіб зв'язку: у гідів є рації, а для самостійних прогулянок у нижній частині парку варто подумати про супутниковий комунікатор. Єдиний номер екстрених служб Еквадору — 911 (ECU 911); рятувальні роботи у високих Андах ведуть рятувальники парку разом із рятувальною групою асоціації гідів.
Висота, небезпеки і безпека
Головна причина відмов — гірська хвороба: сам лише притулок вищий за вершину Монблану. Набирайте висоту поступово, пийте і спускайтеся, якщо головний біль, нудота чи сплутаність свідомості посилюються. На льодовику небезпечні тріщини, обмерзлі схили й холод. Притулок стоїть у западині під льодовиком, і у великоднє воскресіння 1996 року крижана лавина частково засипала його та забрала життя 13 людей на схилі вище.
Активність вулкана додає власних ризиків. Геофізичний інститут попереджає, що біля активного кратера альпіністи можуть потрапити в шкідливі й навіть смертельні концентрації вулканічних газів, під раптовий викид попелу чи паровий вибух. Вуглекислий газ накопичується в западинах і тріщинах, і від нього маска не захищає, тому не затримуйтеся на вершині та в захищених від вітру западинах біля кратера. Перед поїздкою перевірте свіже зведення Геофізичного інституту й оголошення міністерства.
Історія і назва
Походження назви спірне. Найчастіше її пояснюють як «шия місяця» — від кечуанського q'oto (горло) та аймарського phakhsi (місяць): повний місяць ніби лягає на вершину, як голова на шию. Мовою кічва її нерідко перекладають як «трон місяця», а французький учений XVIII століття Шарль Марі де Ла Кондамін записав значення «сяйлива громада». Андські народи шанували гору як подательку дощу й оселю богів ще до приходу інків, а місцева легенда каже, що Котопахі досі димить від злості: кохання Мами Тунгурауа дісталося Чімборасо.
Александр фон Гумбольдт намагався піднятися на Котопахі 1802 року, але дійшов лише до висоти близько 4500 м; 1858 року невдачею скінчилася спроба Моріца Вагнера. Перше сходження здійснили 28 листопада 1872 року німецький геолог Вільгельм Райс і колумбієць Анхель Марія Ескобар. Колега Райса Альфонс Штюбель піднявся на вершину 1873 року з чотирма еквадорцями, а 1880 року Едвард Вімпер з італійськими гідами Жаном-Антуаном і Луї Каррелями здійснив третє відоме сходження й провів ніч на вершині — у тій самій експедиції, під час якої він уперше піднявся на Чімборасо. 1903 року на вершину зійшли художник Рудольф Решрайтер і Ганс Маєр. Притулок Хосе Рібаса, збудований 1971 року, перетворив Котопахі на головну альпіністську ціль Еквадору.
Цікаві факти
- Американський художник Фредерік Едвін Черч присвятив Котопахі великі полотна 1855 і 1862 років; вулкан є й на наївних картинах індіанських художників із Тігуа.
- З 1957 по 1981 рік біля вулкана працювала станція стеження за супутниками НАСА. Вона прийняла останні сигнали «Авангарда-1» 1964 року, а згодом супроводжувала польоти «Аполлонів».
- Перша в Південній Америці постійна сейсмічна станція, збудована для спостереження за вулканом, з'явилася на Котопахі 1976 року.
- Рекорди швидкості від притулку: Карл Еглофф 2021 року піднявся і спустився за 1 год 36 хв 54 с, а в січні 2026 року американець Тайлер Ендрюс поліпшив рекорд до 1 год 21 хв 49 с.
- Парамо парку фільтрує талу воду, яка йде у водопостачання Кіто; тут живуть дикі коні, білохвості олені, андські лисиці, пуми та окулярові ведмеді.
FAQ
Яка висота Котопахі? 5897 м — цю цифру використовують в Еквадорі; Програма глобального вулканізму наводить 5911 м. Це друга за висотою гора країни після Чімборасо.
Котопахі діючий вулкан і чи відкритий він для сходжень? Так, вулкан діючий: він вивергався 2015 року і з жовтня 2022 року до середини 2023-го. Вершину почали поетапно відкривати в лютому 2024 року, а з листопада 2024-го вона відкрита для всіх сходжень із гідом. Перед поїздкою перевірте зведення Геофізичного інституту й міністерства.
Скільки часу триває сходження? Саме сходження — два дні: першого дня підйом до притулку Хосе Рібаса (4864 м), потім вихід близько опівночі, приблизно 6–8 годин угору і 3 години вниз. Перед цим потрібно чотири–п'ять днів акліматизації.
Наскільки це складно? Категорія PD: нетехнічне, але серйозне сходження льодовиком зі схилами до 50°, тріщинами і дуже розрідженим повітрям. Кішки, льодоруб, страхувальна система, мотузка і гід обов'язкові.
Чи потрібні гід і дозвіл? Так. На вершину можна лише із сертифікованим гідом, із завчасним повідомленням парку (за чинним порядком за 72 години), страховкою і браслетом-дозволом, який видають на в'їзді. Вхід до самого парку традиційно безкоштовний.
Чи є вода на маршруті? Надійних джерел вище стоянки немає. У притулку подають гарячі напої; на ніч сходження беріть 1,5–2 літри в термосі чи утеплених пляшках.
Чи є мобільний зв'язок? Інколи на відкритих місцях біля притулку, але на вулкані він ненадійний. У гідів є рації; номер екстрених служб — 911.
Коли найкраще підніматися на Котопахі? Коли вулкан відкритий, сходять цілий рік; для відвідування парк рекомендує період із липня по грудень. Виходять близько опівночі, щоб бути на вершині на світанку.
Чи можна побувати тут без сходження? Так. Прогулянка від стоянки на 4600 м до притулку займає менше години, а озеро Лімпіопунго та інкські руїни Пукара-дель-Салітре доступні без підготовки.