Чим відома Вінікунка
Вінікунку знають за одне — за колір. З пагорба навпроти видно, як схил іде паралельними смугами: червоною, рожевою, білою, зеленою, землисто-брунатною і гірчично-жовтою. Звідси й назви — Веселкова гора, Гора семи кольорів, просто Кольорова гора; мешканці навколишніх сіл кличуть її ще Серро-Колорадо. Кечуанська назва — Вінікунка (Winikunka): за однією з версій, wini — це чорне каміння, якого тут багато, а kunka означає «шия».
Гора розташована в регіоні Куско на півдні Перу, у Кордильєрі-де-Вільканота, поруч з Аузангате (6384 м) — найвищою вершиною регіону і священною горою (апу) для кечуа. Вінікунка лежить на межі округу Кусіпата (провінція Кіспіканчі) та округу Пітумарка (провінція Канчіс), і ради обох округів офіційно визнали її однією з головних природних пам'яток. Серед одноденних поїздок із Куско популярніша за неї хіба що поїздка до Мачу-Пікчу.
5036 чи 5200 метрів?
Більшість довідників, як і наша картка, подають 5036 м. Зазвичай цю цифру відносять до найвищої точки, куди піднімаються туристи, — невеликого пагорба навпроти смугастого схилу, з якого роблять той самий знімок. Міністерство енергетики та гірничої промисловості Перу пише, що гора стоїть «вище 5200 метрів», і багато туроператорів зазначають 5200 м для гори загалом. Так чи так, ви опинитеся трохи вище 5000 м — вище за будь-яку вершину Альп.
Звідки кольори
Смуги — це шари осадів, що накопичувалися мільйони років, а потім під час підняття Анд стали з горизонтального положення майже сторчма. Тому сьогодні вони тягнуться поруч одна з одною поперек схилу. За даними відділу культурного ландшафту управління культури Куско:
- рожевий колір дають червона глина, аргіліти й пісок;
- білий — кварцовий пісковик і мергель, багаті на карбонат кальцію;
- червоний — залізисті аргіліти й глини верхнього третинного періоду;
- зелений — філіти й глини, багаті на залізо і магній;
- землисто-брунатний — четвертинний фангломерат, груба порода з магнієм;
- гірчично-жовтий — вапнисті пісковики із сірчистими мінералами.
Найяскравіші барви на сонці й на сухому схилі; у хмарну погоду та після дощу вони помітно тьмяніють. Світлини в мережі часто сильно «підкручені», тож наживо тони будуть землистіші.
Як гора стала відомою
Пастухи живуть біля цієї гори поколіннями, але донедавна схил укривали сніг і лід. Приблизно до 2013 року цей покрив розтанув, а з 2015 року смуги почали приваблювати приїжджих. Перші екскурсії з Куско пішли в січні 2016 року, і вже за кілька років поїздку продавала майже кожна агенція міста. 2019 року сюди приходило близько тисячі людей на день, а в пікові дні, за словами туроператорів, — кілька тисяч. Потік туристів приніс гроші громадам, що жили з розведення альпак, але й проблеми: стоянку збудували на місці болітця, де трималися гуси, вузька стежка перетворилася на широку розбиту дорогу завдовжки понад 4 км, з'явилося сміття.
Як дістатися з Куско
Майже всі їдуть із Куско з одноденною екскурсією. Мікроавтобуси вирушають приблизно о 3–5 ранку, снідають у районі Кусіпати й повертаються до Куско близько шостої вечора. У ціну туру зазвичай входять транспорт, їжа, вхідний збір і балон кисню про всяк випадок. Під'їздів два.
- Через Кусіпату (основний маршрут). Близько двох годин на південний схід асфальтованим шосе PE-3S до Кусіпати в долині Вільканоти, далі близько 25 км ґрунтовки вгору через громади Паукарпата, Тінтінко і Чільїуані до стоянки в секторі Льякто громади Чільїуані. Уся дорога займає близько трьох годин, остання година — ґрунтом. Коли маршрут знову відкрили в липні 2024 року, за об'єктом закріпили машину швидкої допомоги.
- Через Пітумарку. Тим самим шосе до Чекакупе, далі до Пітумарки і вгору ґрунтовкою через громади Осефіна, Хапура і Ханчіпача до Пампачірі, де дорога закінчується. Їхати довше, близько трьох з половиною годин, зате йти менше: близько 1,5 км через перевал Вінікунка з крутою ділянкою наприкінці, на це йде 1–1,5 години. З цього боку стежка минає Червону долину.
Можна поїхати й самостійно — орендованою машиною (повний привід не потрібен) або маршруткою-колективо з Куско в бік Оконгате до Чекакупе, а далі таксі, — але з урахуванням їжі тур зазвичай виходить дешевше. Агенції мусять мати ліцензію; регіональне управління туризму Куско веде онлайн-реєстр «Cusco Seguro», де можна перевірити агенцію і гіда. У жовтні 2023 року екскурсійний автобус, що їхав до гори, розбився на шосе Куско — Сікуані: один пасажир загинув, 30 постраждали. Перевізника варто обирати уважно.
Стежка
Від головної стоянки на висоті близько 4300 м до оглядової точки близько 3,5 км в один бік і приблизно 700 м набору висоти. Стежка широка й утоптана: спочатку вона полого піднімається долиною, а останні півгодини круто дереться на оглядовий пагорб. Більшості потрібно 1,5–2 години на підйом і близько години на спуск. Групам зазвичай дають нагорі лише 20–30 хвилин, і оскільки всі приїжджають одночасно, маленький майданчик переповнений приблизно з 10:30 до 11:00.
Місцеві пастухи здають коней просто на стежці, тож найняти коня можна навіть на півдорозі. Але коні зупиняються під останнім схилом, і найкрутіші 200 м усі долають пішки. На маршруті є прості туалети (близько одного соля, візьміть дрібні монети й папір), а жінки з альпаками й ламами пропонують сфотографуватися за чайові. Сам смугастий схил обгороджений: на нього дивляться з пагорба навпроти, ходити по ньому не можна.
Червона долина, Палккойо і трек довкола Аузангате
Від оглядової точки за кілька хвилин можна дійти до другого майданчика над Червоною долиною (Вальє-Рохо) — глибокою долиною іржаво-червоної землі та скель, де туристів набагато менше. За стежки до Червоної долини громади беруть окрему невелику плату. Повернення до стоянки через долину займає близько 2,5 години, тож воно можливе лише в турах, де його передбачено.
Якщо лякає висота, звична альтернатива — хребет Палккойо біля Чекакупе: три кольорові гребені на висоті близько 4900 м, до оглядової точки 40–60 хвилин майже рівної ходи і значно менше людей.
Трекери можуть додати Вінікунку до кільцевого маршруту довкола Аузангате. Класичний трек — близько 70 км за п'ять-шість днів від селища Тінкі, з перевалами до 5051 м (перевал Паломані) і ночівлями біля бірюзових озер. Групи, що заходять на Веселкову гору, ночують у таборі Ананта й піднімаються до оглядової точки вдень або на світанку, до приїзду екскурсій. Є й варіант із ночівлями в традиційних будиночках-тамбо з гарячим душем, який проводять разом із пастушою громадою Чілька: близько 50 км за п'ять днів. Короткий дводенний маршрут іде через тамбо Уампокоча. Дозволу на трек довкола Аузангате не потрібно.
Вхідна плата і хто керує об'єктом
Вінікунка не входить до національного парку. Земля належить селянським громадам, і за вхід платять їм готівкою в солях; в екскурсіях плату вже враховано. Багато років вхід коштував 10 солів, і путівники, оновлені 2026 року, досі називають цю суму; окремо платять за стежки до Червоної долини, туалети й коней. Візьміть дрібні купюри.
Кому збирати гроші — предмет давньої суперечки між громадою Чільїуані та її сектором Льякто. У листопаді 2023 року прохід через Кусіпату закрили, і перуанське відомство із захисту прав споживачів попередило агенції, щоб вони не возили туди туристів. Маршрут знову відкрили 15 липня 2024 року з новою системою обліку квитків, але 10 серпня 2024 року в сутичці за контроль над вхідними зборами загинув колишній очільник громади, і прокуратура вимагала взяти під варту 21 підозрюваного. У лютому 2026 року замінили міст через річку Тигре-Майо в Чільїуані. У березні 2026 року сторони домовилися створити перехідний комітет із туризму для управління горою, а в червні 2026 року збір плати до реєстрації цього комітету взяла на себе спільна комісія. Перед поїздкою уточніть в агенції, який маршрут відкритий.
Скандал із гірничою концесією
У березні 2015 року компанія Minquest Perú, дочірня структура канадської Camino Minerals, подала до національного геологічного інституту INGEMMET заявку на гірничу ділянку Red Beds площею 400 га, яка охоплювала всю гору і накладалася на землі громад Чільїуані та Пампачірі. INGEMMET зазначив, що територію пропонували взяти під охорону, але регіональну охоронну зону так і не створили офіційно, і 16 березня 2018 року концесію видали. Коли в середині 2018 року про це дізналася громадськість, вибухнув скандал; компанія оголосила, що відмовиться від концесії, а президент Мартін Віскарра пообіцяв зберегти гору. У листопаді 2018 року верховним декретом приймання нових гірничих заявок у цьому районі зупинили на 12 місяців. Відтоді заборону продовжують щороку, востаннє — в листопаді 2024 року ще на 24 місяці. 2019 року уряд створив регіональну охоронну зону Аусангате.
Висота й акліматизація
Головна небезпека тут — висота. Саме Куско лежить на висоті близько 3400 м, стежка починається біля 4300 м, а оглядова точка вище 5000 м, тож гірська хвороба (місцевою мовою сороче) — звична річ: головний біль, нудота, задишка. Проведіть у Куско або Священній долині щонайменше два повні дні перед поїздкою і не робіть її першою вилазкою в Перу. Ідіть повільно, пийте багато й повертайте назад, якщо стає гірше: найкращі ліки — спуск. Гіди мають кисень, місцеві жують листя коки, але ні те, ні інше не замінює акліматизації. Якщо ви погано переносите висоту, розумніше обрати Палккойо або взяти коня на пологу ділянку.
Коли їхати і погода
Найкращий час — сухий сезон із квітня по жовтень, коли найбільше ясних днів; червень — серпень до того ж найлюдніші місяці. Сезон дощів триває з листопада по березень, найсильніше ллє в грудні, січні та лютому: на стежці багнюка, а хмари ховають барви. У будь-який місяць ранок холодний і погода швидко змінюється: град і сніг можливі й у сухий сезон, а після полудня вона зазвичай псується. Візьміть теплі шари одягу, рукавиці, непромокальну куртку, сонцезахисні окуляри та крем із сильним захистом — на 5000 м сонце обпікає швидко.
Вода
Беріть із Куско щонайменше 1,5 літра на людину. На стоянці й у нижній частині стежки місцеві продають бутильовану воду та солодкі напої, а біля вершини є ятки з гарячими напоями. Дорогою тече струмок, але він забруднений кіньми й альпаками, тож воду з нього треба знезаражувати, а що вище, то води менше.
Мобільний зв'язок і екстрені служби
На зв'язок не розраховуйте: гора стоїть у глухій високогірній долині, і покриття в найкращому разі нестабільне, тож заздалегідь домовтеся з групою, де і коли зустрічаєтеся. Найшвидше на стежці допоможе гід, у якого є кисень. Екстрені номери в Перу: 105 — поліція, 116 — пожежники; 106 — швидка допомога служби SAMU, але вона працює не в усіх регіонах. Державна служба допомоги туристам iPerú відповідає цілодобово за телефоном (01) 574 8000 і у WhatsApp за номером +51 944 492 314, а в Куско є відділення туристичної поліції (Policía de Turismo).
Цікаві факти
- Хребет Вільканота, де стоїть Вінікунка, разом із льодовиковою шапкою Келькайя та озерами Сібінакоча і Сігренакоча входить до проєкту геопарку «Келькайя», який домагається статусу глобального геопарку ЮНЕСКО; геологічний інститут Перу вніс Вінікунку до переліку його геологічних об'єктів.
- По інший бік Аузангате щороку, за тиждень до свята Тіла Христового, відбувається андське паломництво Кольюр-Ріті, що збирає тисячі кечуа.
- Округ Кусіпата збудував у секторі Льякто, дорогою до гори, центр прядіння вовни альпаки, щоб продавати туристам місцевий текстиль.
- У Кусіпаті проводять гонку з крос-кантрі на гірських велосипедах, названу на честь Вінікунки; 2026 року вона відбулася втретє.
FAQ
Яка висота Вінікунки? Зазвичай подають 5036 м — це висота оглядового пагорба, куди піднімаються туристи; уряд Перу і багато туроператорів кажуть, що гора здіймається вище 5200 м.
Скільки часу займає підйом? Від головної стоянки 1,5–2 години вгору і близько години вниз, приблизно 3,5 км в один бік. Разом із дорогою з Куско це цілий день — приблизно з 4 ранку до 6 вечора.
Наскільки це складно? Технічно стежка проста, але ви набираєте близько 700 м і піднімаєтеся вище 5000 м, а без акліматизації це важко. Остання ділянка крута. Більшу частину шляху можна проїхати верхи.
Скільки коштує вхід? Громади беруть вхідну плату готівкою — багато років це було 10 солів, плюс невеликі збори за Червону долину; в екскурсіях її зазвичай враховано. Актуальну суму уточнюйте на місці: 2026 року управління об'єктом змінилося.
Чи є вода на маршруті? На стоянці й унизу стежки продають бутильовану воду, але візьміть із собою щонайменше 1,5 літра. Воду зі струмка треба знезаражувати.
Чи є мобільний зв'язок? Ненадійний. В екстреній ситуації, якщо є сигнал, телефонуйте 105 (поліція) або 116 (пожежники) і відразу повідомте гіда.
Коли краще їхати? З квітня по жовтень, у сухий сезон. Січень і лютий краще пропустити через дощі й хмари, а виїжджати варто рано: після полудня погода зазвичай псується.
Чи потрібен гід? Ні, стежка зрозуміла й добре помітна. Але транспорт самостійно організувати непросто, тож більшість їде з ліцензованою агенцією з Куско.