Піп Іван Мармароський (1938 м; на більшості українських карт — 1936 м) — найвища вершина українських Мармаросів. Її гостра піраміда стоїть просто на кордоні з Румунією в Рахівському районі Закарпаття, над селом Ділове, а в північний схил врізаються два льодовикові кари, де сніг часто лежить до серпня. Цей скелястий куток Карпат недарма звуть Гуцульськими Альпами: він складений твердими кристалічними породами, а не м'яким флішем, як решта Українських Карпат. Не плутайте гору з Попом Іваном Чорногірським (2028 м) — вершиною Чорногори з обсерваторією «Білий слон», що стоїть приблизно за 26 км на північний схід.
До 2022 року Піп Іван Мармароський був класичним дво-, триденним походом із Ділового долиною потоку Білий, і єдиною формальністю була перепустка від прикордонників. Від початку повномасштабного вторгнення це одна з найважче досяжних вершин України. Увесь маршрут лежить у п'ятикілометровій прикордонній смузі, де потрібен письмовий дозвіл Мукачівського прикордонного загону, а Рада оборони Закарпатської області внесла головні стежки на вершину до переліку заборонених. Карпатський біосферний заповідник і далі продає квитки на свій маршрут до гори, але без письмового погодження прикордонників у похід виходити не можна.
Оберіть дату, щоб побачити, хто йде
Поки немає користувачів
Маршрутів поки немає.
Поки немає користувачів
Поки немає користувачів
Поки немає звітів про сходження. Станьте першим, хто запише своє сходження!
Піп Іван Мармароський — найвища точка українських Мармаросів і найвища вершина головного хребта Мармароського масиву, який тягнеться приблизно на 93 км уздовж українсько-румунського кордону. Висоту подають по-різному: 1936 м — в українських довідниках і на картах, 1937 м — у румунських джерелах, 1940 м — у польських. Вищі точки масиву є лише на бічних відрогах у Румунії, насамперед Фаркеу (1957 м). В Україні вищий за Мармароси лише Чорногірський хребет.
Від більшості Українських Карпат ці гори відрізняє сама порода. Деінде м'який фліш вивітрюється в округлі хребти, а Мармароський кристалічний масив складений гнейсами, сланцями, мармуроподібними вапняками й базальтами, тож гребені тут вузькі, а схили обриваються скелями й останцями. У північну стіну вершини врізаються два стрімкі льодовикові кари: сонце заглядає туди лише на кілька годин на день, і сніг на їхньому дні часто лежить до кінця серпня. Піп Іван — одна з небагатьох вершин українських гір, де збереглися альпійські луки, і саме скелі та альпійська флора дали краю назву Гуцульські Альпи.
В Українських Карпатах дві вершини з цією назвою, і туристи їх постійно плутають. Піп Іван Чорногірський (2028 м) замикає хребет Чорногори на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, на ньому стоїть кам'яна будівля польської обсерваторії 1938 року — «Білий слон». Піп Іван Мармароський (1938 м), про який ідеться тут, нижчий і скелястіший, стоїть просто на румунському кордоні приблизно за 26 км на південний захід, на вершині немає жодних споруд, а правила доступу значно суворіші. Поширене пояснення: топографи помилково нанесли ту саму назву на два масиви. Так само в Карпатах з'явилися два Петроси — чорногірський (2020 м) і мармароський (1781 м). У ясну погоду обидва Попи Івани видно один з одного, а між ними пролягає складний маршрут «Від Попа до Попа» — близько 65 км і приблизно тиждень ходу.
Вершина стоїть на прикордонному гребені на півдні Рахівського району Закарпаття, між Щербаном (його також називають Жербаном, близько 1795 м) на південному заході та румунською вершиною Капул-Грошилор. На північ від неї відходить відріг до Берлебашки (1733 м) і Петроса Мармароського (1781 м). Українські схили належать до Мармароського заповідного масиву Карпатського біосферного заповідника, румунський бік — до природного парку «Мармароські гори».
Звичайний старт — Ділове (до 1947 року Трибушани), село на висоті 300–350 м у долині Тиси, за 18 км від Рахова трасою Н09; до Румунії звідси через річку лише 50 м. Потяги з великих міст ідуть до Рахова або Солотвина, звідти до Ділового — автобусом чи таксі; автобуси також курсують з Мукачева, Ужгорода та Івано-Франківська. Інші точки старту — Костилівка, місто Рахів і Богдан у долині Білої Тиси, куди спускаються з траверсу через Межипотоки.
З Ділового вздовж потоку Білий (класика). З північної частини Ділового стежка переходить міст через Тису і за червоно-білим маркуванням іде ґрунтовою дорогою долиною Білого — повз будівлі мармурового кар'єру, стару пилораму та кілька джерел — до полонини Лисича під вершиною. Тут і досі влітку випасають овець і роблять сир, вурду та бриндзю. Заповідник оцінює маршрут як складний: 21 км і близько 12 годин ходу, на одну-дві доби. Набір висоти від долини Тиси — близько 1600 м, тож багато груп закладають два-три дні.
Через Ялинський водоспад. Приблизно за 3,8 км від мосту в Діловому жовто-біле маркування відгалужується до Ялинського водоспаду (26 м) — найвищого однокаскадного водоспаду Українських Карпат. Звідти до вершини лишається близько 10 км.
Хребтом Щербана. Багато хто вважає цей шлях найкращим у Мармаросах. Він веде через галявину Прелука з руїнами прикордонної застави, далі вузьким гребенем Щербана, порослим ялівцем, а звідти довгий прикордонний хребет поступово набирає висоту до Попа Івана. Узимку маршрут небезпечний.
З Костилівки або Рахова. З Костилівки жовто-біле маркування виводить на полонину Берлебашка (місця для наметів, вода, влітку пастуше господарство), а далі — на Лисичу і вершину. Найдовший підхід, з Рахова, — близько 22 км через Менчул і Магуру до Берлебашки. Траверс Ділове — Ялинський водоспад — Лисича — Піп Іван — Межипотоки — Богдан має близько 46 км. Місцеві перевізники також завозять групи лісовими дорогами на позашляховиках, але трансфер не замінює дозволу прикордонників.
Воєнний стан в Україні діє з 24 лютого 2022 року. Піп Іван Мармароський стоїть на державному кордоні, тож усі маршрути до нього лежать у прикордонній смузі — п'ятикілометровій зоні вздовж кордону. Станом на 2025–2026 роки діє таке:
За словами прикордонників, наприкінці 2025 року комендантської години на Закарпатті не було, але повітряні тривоги оголошують на всю область, тож тримайте в телефоні застосунок з тривогами. Правила можуть змінитися будь-коли: перевірте інформацію в заповіднику та Державній прикордонній службі безпосередньо перед поїздкою.
На північних схилах сніг тримається довго, тож сезон триває з кінця травня чи червня до початку жовтня. У травні на полонинах цвітуть крокуси, але ночі холодні, часто дощить, а біля вершини буває сніг по коліна. Рододендрон східнокарпатський — червона рута — цвіте наприкінці червня й на початку липня. Липень найтепліший і найгрозовіший; середина серпня найчастіше найсухіша і найясніша, саме дозріває чорниця.
За даними реаналізу ERA5 за 2015–2024 роки, середня температура на вершині в липні та серпні — близько 10 °C, у січні — близько −11 °C; вище нуля середні місячні температури лише з травня по вересень. Опадів випадає близько 1100 мм на рік, найбільше в травні та червні. Узимку вночі буває −10…−20 °C, а зимовий похід Мармаросами вважають одним із найскладніших маршрутів в Україні.
На вершині води немає. На маршруті долиною Білого є кілька джерел і сам потік, біля них зручні місця для ночівлі; є вода й на полонині Берлебашка. У посуху джерела міліють, а потічки течуть через пасовища, тож воду фільтруйте або знезаражуйте. На фінальний підйом беріть 2–3 літри на людину.
У глибоких долинах Білого та Квасного сигналу часто немає зовсім. На відкритому хребті й вершині телефон зазвичай ловить мережу, іноді лише румунську, з роумінгом. Завантажте карту офлайн і візьміть павербанк. Екстрені номери: 112 і 101 (ДСНС, зокрема гірські рятувальники); у цьому районі працюють гірські пошуково-рятувальні відділення з Видрички біля Рахова та з Лазещини.
Маршрути довгі й віддалені, а привершинна піраміда обривається скелями на північ і схід. Не пробуйте лізти майже прямовисними схилами навпростець: обійдіть гору до сідловини зі сходу й підіймайтеся хребтом. У тумані на вузьких гребенях легко збитися, а в грозу вершина — найвідкритіша точка на кілометри довкола. Узимку з найкрутіших схилів сходять лавини, а на північно-східному боці привершинного гребеня нависають небезпечні карнизи.
Заблукати тут — означає ризикувати опинитися за кордоном. Наприкінці серпня 2024 року поблизу гори зник 22-річний турист з Івано-Франківська; рятувальники кілька днів прочісували місцевість, але не знайшли жодних слідів. Залишайте свій маршрут рідним, реєструйтеся в рятувальників, майте GPS-навігатор і паперову карту і не відхиляйтеся від погодженого з прикордонниками маршруту.
Мармароський масив — 8990 га на висотах 750–1940 м — увійшов до Карпатського біосферного заповідника 1990 року. Але охороняють його значно довше: у 1912–1914 роках смерековий ліс на схилах Попа Івана став одним із двох перших лісових резерватів Карпат. Букові праліси масиву входять до об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси інших регіонів Європи».
Смерека закінчується на висоті близько 1600–1700 м. Вище ростуть гірська сосна, ялівець, а на альпійських луках — едельвейс, тирличі, нарцис поетичний, сон білий і рододендрон; загалом у масиві виявлено 53 рідкісні, ендемічні й реліктові види рослин. Серед скель живуть снігова полівка й тинівка альпійська, і лише в цій частині заповідника відмічено сокола-сапсана.
«Піп» — це священник. За місцевими переказами, колись тут жив священник Іван, який водив людей на гору молитися на Івана Купала; етнографи записали, що в давнину жителі навколишніх сіл розпалювали на вершині купальське багаття — Живий Вогонь. Угорською гора зветься Iván-havas, румунською — Vârful Pop Ivan.
До 1918 року обидва схили належали до угорського Мармароського комітату. Після Першої світової війни гребенем пройшов державний кордон, а за радянських часів він відділяв СРСР від соціалістичної Румунії: долиною Білого прикордонники проклали так звану нейтральну смугу, і подекуди досі трапляються уривки колючого дроту. Нині стовпчики в кольорах румунського прапора на гребені позначають зовнішній кордон Європейського Союзу.
Яка висота Попа Івана Мармароського? 1938 м; в українських джерелах найчастіше 1936 м, у румунських — 1937 м. Це найвища вершина Мармаросів в Україні.
Це та сама гора, що з обсерваторією «Білий слон»? Ні. Обсерваторія стоїть на Попі Івані Чорногірському (2028 м) у Чорногорі, приблизно за 26 км на північний схід.
Чи можна піднятися на гору під час воєнного стану? Лише з письмовим дозволом Мукачівського прикордонного загону, а головні маршрути з 2024 року внесено до переліку заборонених. Звертайтеся до прикордонників заздалегідь і без письмового погодження не йдіть.
Скільки часу йти на вершину? Заповідник подає 21 км і близько 12 годин ходу з Ділового на одну-дві доби; з набором близько 1600 м багато груп ідуть два-три дні.
Наскільки це складно? Улітку це довгий нетехнічний похід зі стрімкою кам'янистою привершинною пірамідою. Узимку — серйозне сходження з лавинною небезпекою й карнизами, лише для досвідчених груп.
Скільки це коштує? Квиток до заповідника — 100 грн на добу для дорослих і 50 грн пільговий (станом на жовтень 2026 року). Рішення про дозвіл прикордонники ухвалюють до десяти робочих днів.
Чи є вода на маршруті? Так, унизу: джерела вздовж потоку Білий і вода на полонині Берлебашка. На вершині води немає; беріть 2–3 літри і знезаражуйте воду з потічків.
Чи є мобільний зв'язок? У долинах рідко; на хребті й вершині зазвичай є, іноді лише румунські мережі. Екстрені номери — 112 і 101.
Коли найкраще йти? З червня по вересень: у червні — заради квітів, у середині серпня — заради найстабільнішої погоди. У травні ще буває сніг, у липні часті грози.
Публікацій поки немає.
