Головна
Немає результатів
Головна
Немає результатів
Пік Маргеріта (5109 м) — найвища вершина гори Стенлі і всього хребта Рувензорі, легендарних «Місячних гір», а також найвища точка одразу двох країн — Уганди та Демократичної Республіки Конго: кордон між ними проходить просто по вершині. Це третя за висотою гора Африки після Кіліманджаро і Кенії та найвища на континенті гора невулканічного походження: Рувензорі — брила давніх кристалічних порід, піднята з дна Західного (Альбертового) рифту приблизно за 40 км на північ від екватора, і на ній досі лежать льодовики.
Шлях на вершину триває тиждень і довше та пролягає одним із найдощовіших гірських масивів Африки, у національному парку «Гори Рувензорі» — об'єкті Світової спадщини ЮНЕСКО. Стежки піднімаються від полів через дощовий ліс, бамбук, глибокі болота і зарості деревоподібного вересу, гігантських хрестовиків і лобелій до хатин вище 4400 м, а далі — передсвітанковий підйом у кішках льодовиком плато Стенлі і скельний вихід на вершину, на яку першою піднялася експедиція герцога Абруццького 1906 року.
Поки немає користувачів
Маршрутів поки немає.
Поки немає звітів про сходження. Станьте першим, хто запише своє сходження!
Пік Маргеріта вінчає гору Стенлі (її називають також Нгалієма) — найвищий із шести вкритих льодовиками масивів Рувензорі. Хребет завдовжки близько 120 км і завширшки 50–65 км здіймається між озерами Альберт і Едуард на кордоні Уганди та ДР Конго. Інші його масиви — Спік (4890 м), Бейкер (4843 м), Емін (4798 м), Гессі (4715 м) і Луїджі-ді-Савоя (4627 м). Поруч із Маргерітою на горі Стенлі стоять пік Александра (5091 м) і пік Альберт (5087 м) — обидва вищі за 5000 м.
Зазвичай Маргеріту вважають третьою вершиною Африки після Кіліманджаро і Кенії; якщо ж рахувати окремою горою Мавензі — другу вершину Кіліманджаро, — вона стає четвертою. У деяких джерелах замість 5109 м зазначають 5110, 5119 або 5120 м. Та вражає не цифра, а сама гора: на відміну від Кіліманджаро, Кенії та Елгону, Рувензорі — не вулкан, а брила гнейсів, амфіболітів, гранітів і кварцитів, піднята близько трьох мільйонів років тому; її називають найвищими у світі невулканічними горами, не пов'язаними зі складкоутворенням. Річки Рувензорі живлять Ніл, тож європейські дослідники пов'язали хребет із «Місячними горами», які александрійський географ Птолемей близько 150 року н. е. помістив біля витоків Нілу.
Вершина стоїть на державному кордоні; угандійський бік охороняє національний парк «Гори Рувензорі» (близько 996 км², створений 1991 року, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО з 1994 року і Рамсарське водно-болотне угіддя), конголезький — національний парк Вірунга. Описані тут маршрути починаються в Уганді. Ворота в гори — місто Касесе, приблизно за 437 км на захід від Кампали; міжнародні рейси прилітають до Ентеббе. Використовують два старти:
В угандійському парку працюють два концесіонери, кожен зі своєю стежкою та хатинами.
Центральне коло (Rwenzori Mountaineering Services) — класичний маршрут, зі сходженням на Маргеріту він триває сім днів:
Стежка Кілембе (Rwenzori Trekking Services) піднімається південними долинами і зазвичай триває вісім днів. Вона минає табір Сіне (близько 2596 м) з дерев'яними будиночками біля водоспаду Енок, Калаламу (близько 3147 м) у зоні вересу, табір Мутінда під оглядовою вершиною Мутінда (3975 м) — підйом на неї слугує акліматизацією і відкриває краєвид на озеро Джордж, — табір Бугата (близько 4100 м) біля льодовикових озер, перевал Бамванджарра (4450 м), табір Ханвіка (близько 3874 м) та озеро Кітандара і веде до табору Маргеріта (близько 4485 м) серед величезних валунів, де стояв табором герцог Абруццький. Спуск іде через перевал Олівера (4505 м) і долину Ньямвамби повз водоспади; усе коло — близько 74 км. Сильні учасники можуть додати сходження на Бейкер або пік Вайсмана (4620 м).
Сам підйом на вершину вже не прогулянка. Відступаючи, льодовик Маргеріта стоншився і став крутішим: на ньому є ділянка близько 200 м крутого льоду, під льодом утворюються порожнини, тож використовують кішки, обв'язку, мотузки, жумари і вісімку, а гіди навчають клієнтів дорогою. Виходять близько 2:30 ночі, зокрема щоб не потрапити під каменепад, коли сонце прогріє лід, а один з операторів запровадив жорсткий контрольний час розвороту о 10 ранку: пообідні снігові бурі тепер трапляються навіть у сухі місяці. Менш досвідчені можуть зупинитися на оглядовому майданчику на льодовику Стенлі під піком Александра. Тим, хто не йде на вершини, пропонують короткі походи від одного до шести днів до водоспадів, оглядових точок і таборів на кшталт Джон-Матте чи Мутінди.
Ходити парком можна лише з ліцензованим оператором: гіди й носії входять у будь-який пакет. Вхідний збір Управління дикої природи Уганди — 35 доларів США з особи на день, і обидва концесіонери включають його в ціну. За прайс-листом на 2026 рік Rwenzori Trekking Services брала за восьмиденний похід на Маргеріту 1450 доларів плюс 35 доларів на добу паркового збору, усього 1695 доларів з особи, включно з гідами, носіями, харчуванням, хатинами та альпіністським спорядженням; кішки — за додаткові 20 доларів. Rwenzori Mountaineering Services — громадська неприбуткова організація, заснована 1987 року, що об'єднує понад 1600 членів, — тримає 30-річну концесію на Центральне коло і здає спорядження в оренду у своєму офісі. Носій несе до 12,5 кг речей клієнта. Вище 4000 м обов'язкова повна страховка для альпінізму, що покриває рятувальні роботи й евакуацію гелікоптером: рятування у вартість походу не входить.
На Рувензорі випадає 2,5–3 м опадів на рік, і близько 300 днів на рік хребет оповитий хмарами. Походи проводять цілий рік, але найсухіші місяці — червень — серпень і кінець грудня — лютий; у квітні — травні та вересні — жовтні дощовіше, а на вершинах більше снігу. На висоті 3000–4000 м удень близько 10–15 °C, уночі 2–6 °C; у високогірних таборах уночі від −5 до +3 °C, на вершині — приблизно від −2 до +10 °C за сильного вітру. Погода змінюється дуже швидко: хмари, що піднімаються з конголезьких лісів, можуть принести сніг за 10–15 хвилин, зазвичай на початку другої половини дня.
З водою на Рувензорі проблем немає: струмки, водоспади й озера всюди, і більшість таборів стоїть біля струмка чи озера. Оператори кип'ятять питну воду, наливають скільки завгодно чаю, кави і кип'яченої води у фляги. Якщо набираєте воду зі струмків самі, знезаражуйте або фільтруйте її. Несіть із собою на переходах 1,5–2 літри, у день сходження більше, і тримайте пляшку утепленою: у високих таборах вона може замерзнути. Важливіші за пляшки — непромокальні або гумові чоботи: у болотах ноги не раз провалюватимуться в крижану багнюку, хоча через найгірші ділянки тепер прокладено дерев'яні настили.
У Касесе і біля стартів маршрутів мобільний зв'язок є, але в глибоких лісистих долинах і у високогірних таборах на нього не розраховуйте. Запитайте в оператора, як гіди зв'язуються в екстрених випадках, і подумайте про супутниковий трекер. Номер екстрених служб в Уганді — 999.
Головний медичний ризик — гірська хвороба: хатини вище 4400 м і вершина 5109 м високі, а висота на маршруті набирається швидко. Використовуйте акліматизаційні дні з розумом; на стежці Кілембе допомагає підйом на оглядову вершину Мутінда. Холодний дощ, мокрий одяг і вітер роблять переохолодження реальною загрозою навіть біля екватора. У день сходження небезпечні крутий лід, танучі льодовики з прихованими порожнинами, каменепади після сходу сонця і раптові снігові бурі: тримайтеся лінії гідів і дотримуйтеся часу розвороту. Перед поїздкою перевірте рекомендації щодо безпеки: з 1997 до 2001 року гори займали збройні угруповання, і в 1999–2004 роках парк був у списку об'єктів Світової спадщини під загрозою; 2020 року в хребет перебралися загони «Об'єднаних демократичних сил», а 2023 року в сусідньому національному парку Королеви Єлизавети було вбито туристів і стався напад на школу в окрузі Касесе.
Назву Рувензорі зазвичай перекладають як «той, що робить дощ» або «цар хмар». Семюел Бейкер повідомляв про «Блакитні гори» вдалині ще 1864 року, а 24 травня 1888 року Генрі Мортон Стенлі побачив засніжені вершини і записав назву «Рувензорі»; 1889 року його офіцер В. Г. Стейрс піднявся приблизно до 3254 м. 1906 року принц Луїджі Амедео, герцог Абруццький, очолив італійську експедицію, яка піднялася на шістнадцять вершин, зокрема шість головних. Найвищої точки він досяг 18 червня 1906 року з альпійськими провідниками Ж. Петіга, С. Ольє та Ж. Брошерелем і назвав її на честь італійської королеви Маргарити; згодом на його честь назвали масив Луїджі-ді-Савоя. Фотограф експедиції Вітторіо Селла зробив знімки, на яких льодовики й морени вже свідчили про відступ льоду. 1975 року польські альпіністи за 18 днів уперше пройшли траверс усіх шести масивів.
1906 року на шести горах Рувензорі було 43 названі льодовики загальною площею близько 7,5 км² — половина всієї площі зледеніння Африки. До 2005 року вціліло менше половини з них, лише на трьох горах, на площі близько 1,5 км². Зйомка з дронів, проведена організацією Project Pressure, показала, що льодовик плато Стенлі з 2020 по 2024 рік скоротився на 29,5%. Що далі відступає лід, то вище піднімається рослинність, а маршрут на Маргеріту стає крутішим і технічнішим.
Яка висота піку Маргеріта? 5109 м — найвища точка Рувензорі, Уганди та ДР Конго. У деяких джерелах — до 5120 м.
Скільки часу триває сходження? Сім днів Центральним колом від Ньякаленгіджі або вісім стежкою Кілембе від Касесе. Управління дикої природи Уганди пише про 9–12 днів на сходження. Сам день штурму — близько 4–5 годин підйому від верхнього табору і кілька годин назад.
Наскільки це складно? Похід довгий, брудний і важкий, а фінальний підйом технічний: крутий льодовиковий лід, кішки, мотузки та скельні ділянки. Гіди заводять на вершину і фізично міцних новачків, але альпіністський досвід — велика перевага.
Скільки це коштує і які потрібні дозволи? Парковий збір — 35 доларів на день, його сплачують через оператора. Наприклад, восьмиденний похід із гідом коштував 2026 року 1695 доларів з особи. Гіди й носії обов'язкові та включені в ціну; вище 4000 м потрібна страховка, що покриває рятувальні роботи.
Чи є вода на маршруті? Скільки завгодно: майже біля кожного табору є струмок або озеро, а оператори дають кип'ячену воду. Воду, яку набираєте самі, знезаражуйте.
Чи є мобільний зв'язок? У Касесе і біля стартів маршрутів — так, у долинах і високогірних таборах на нього не розраховуйте. Екстрений номер — 999.
Коли найкраще підніматися? Найсухіші місяці — червень — серпень і кінець грудня — лютий. У квітні — травні та вересні — жовтні більше дощів і снігу.
Це третя чи четверта гора Африки? Третя — після Кіліманджаро і Кенії, якщо не рахувати окремою горою Мавензі на Кіліманджаро.
Публікацій поки немає.