Головна
Немає результатів
Головна
Немає результатів
Хан-Тенгрі (7010 м) — найвища точка Казахстану і друга вершина Тянь-Шаню, гостра мармурова піраміда на стику кордонів Казахстану, Киргизстану й Китаю. Назву перекладають як «Володар неба»: Тенгрі — верховне божество неба в давніх тюрків і монголів. На заході сонця рожевий мармур вершини палає червоним, тому казахи й киргизи називають її ще Кантау й Кан-Тоо — «кривава гора». Анатолій Букреєв вважав Хан-Тенгрі, можливо, найкрасивішим піком у світі.
Скельна вершина має висоту 6995 м, а постійна крижана шапка підіймає її до 7010 м — тому альпіністи вважають Хан-Тенгрі семитисячником і однією з п'яти вершин «Сніжного барса», другою за складністю після піку Перемоги. Експедиції летять гелікоптером до базових таборів на льодовиках Північний і Південний Інильчек на висоті близько 4000 м. Першими на вершину 11 вересня 1931 року піднялися Михайло Погребецький, Борис Тюрін і Франц Зауберер — після трирічної облоги гори українськими експедиціями Погребецького.
Поки немає користувачів
Маршрутів поки немає.
Поки немає звітів про сходження. Станьте першим, хто запише своє сходження!
Хан-Тенгрі — найвища точка Казахстану, третя вершина Киргизстану після піку Перемоги та піку Леніна і друга за висотою гора Тянь-Шаню. Але знаменитий він насамперед формою: майже правильна піраміда з мармуру й вапняку з геометрично чіткими гребенями здіймається між двома рукавами льодовика Інильчек. Її видно з рівнин південно-східного Казахстану — одна з причин, чому майже століття саме її вважали найвищою горою хребта. Хан-Тенгрі зображено на звороті киргизької банкноти в 100 сомів.
Для альпіністів колишнього СРСР це ще й одна з п'яти вершин «Сніжного барса» — звання, запровадженого 1967 року для тих, хто піднявся на всі п'ять семитисячників колишнього Союзу: пік Леніна, пік Ісмоїла Сомоні, пік Перемоги, Хан-Тенгрі і пік Корженевської. За складністю Хан-Тенгрі зазвичай ставлять другим після Перемоги; піку Леніна, найдоступнішому з п'яти, присвячено окрему статтю.
Скельна вершина Хан-Тенгрі має висоту 6995 м. Згори лежить постійна шапка льоду й снігу завтовшки близько 15 м, і з нею найвища точка сягає 7010 м. За радянських часів гору подавали заввишки 6995 м (траплялися також 6992 і 6997 м) і семитисячником не вважали, хоча певний час вона заміняла в переліку «Сніжного барса» закритий для сходжень пік Перемоги. Згодом вимірювання підтвердили, що крижана вершина вища за 7000 м, і з 1990 року альпіністи, зокрема за правилами «Сніжного барса», вважають Хан-Тенгрі семитисячником. З тієї ж причини найпівнічнішим семитисячником зазвичай називають пік Перемоги за 16 км на південний захід, хоча Хан-Тенгрі стоїть північніше.
Хан-Тенгрі стоїть на короткому хребті Тенгрі-Таг, що відгалужується на захід від головного гребеня Тянь-Шаню й ділить льодовик Інильчек на два рукави: Північний Інильчек із казахстанського боку і Південний Інильчек із киргизького. За угодою 1999 року між Казахстаном, Киргизстаном і Китаєм точку стику трьох кордонів провели вершиною. Південний Інильчек завдовжки 60,5 км — найбільший льодовик Тянь-Шаню. Між рукавами лежить озеро Мерцбахера: крижана гребля щороку замикає його, а потім проривається, і озеро за три дні спливає вниз, спричиняючи паводки в долині.
З Казахстану. Алматинські компанії везуть клієнтів близько 280 км (приблизно п'ять годин) до табору Каркара на висоті близько 2200 м, звідти гелікоптер летить до базового табору «Північний Інильчек» на висоті близько 4000 м.
З Киргизстану. Бішкекські компанії їдуть або до Каркари (близько 460 км), або вздовж Іссик-Куля до Каракола (420 км, 8–10 годин) і через перевал Чон-Ашу до табору Майда-Адир на висоті близько 2500 м, а потім летять до базового табору «Південний Інильчек» на висоті близько 4000 м — на морені під піком Горького. Цей самий табір є базою й для піку Перемоги.
Сьогодні на вершину прокладено щонайменше 25 маршрутів із півночі й півдня. Два шляхи, якими ходять майже всі комерційні експедиції, сходяться на західній сідловині між Хан-Тенгрі та піком Чапаєва (6371 м) на висоті близько 5800–5900 м і далі йдуть західним гребенем.
Південний маршрут (маршрут Погребецького), 5А. Це шлях перших сходжувачів, він вважається найпростішим:
На складних ділянках висять поручні, їх оновлюють щоліта. Програма з акліматизацією та резервними днями займає близько 21 дня, вершина зазвичай припадає приблизно на 14-й день.
Північний маршрут із Північного Інильчека. Казахстанські компанії ставлять табір 1 на висоті близько 4700 м і наступний — близько 5500 м; на штурм альпіністи піднімаються на плече піку Чапаєва (близько 6150 м), спускаються до табору 3 на сідловині (близько 5900 м) і наступного дня йдуть західним гребенем на вершину. Схема нагадує Еверест із Південною сідловиною та Лхоцзе, тільки на два кілометри нижче, тож Хан-Тенгрі часто слугує тренувальною горою перед Гімалаями.
Складні шляхи. «Мармурове ребро» з Південного Інильчека вперше пройшла 1964 року команда Б. Романова. Відомі також південно-західний гребінь «Серп», східний гребінь і південна стіна. Найскладніші маршрути пролягають північною стіною заввишки 2500–3000 м; у серпні 2005 року Павло Шабалін та Ільяс Тухватуллін уперше пройшли її двійкою в альпійському стилі.
Хан-Тенгрі з обох боків лежить у прикордонній зоні, тож потрібні перепустка й реєстрація — їх оформлюють туроператори разом із гелікоптером і послугами базового табору. Приклад актуальних цін: алматинська компанія Kan Tengri Expeditions просить 4050 доларів з особи за експедицію з гідом у збірній команді північним маршрутом на 2026 рік (31 липня — 21 серпня 2026 року); у вартість входять гід і його помічники, висотні намети, групове спорядження, гелікоптер, послуги базового табору, прикордонна перепустка й екологічні збори, але не особисте спорядження і не рятувальні роботи. Пакет однієї бішкекської компанії з фіксованими датами на південному боці 2022 року коштував 2990 доларів, а дешеві «малі пакети» без гіда містять лише дозволи, проживання в базі й гелікоптер. Рятувальні роботи має покривати страховка; киргизькі компанії вимагають щонайменше 30 000 доларів. Громадяни України можуть перебувати в Казахстані без візи до 90 днів; правила для Киргизстану варто уточнити перед поїздкою.
Через північне розташування сезон короткий: найкращий час — зазвичай від середини липня до кінця серпня, а сезони компаній тривають від липня до кінця вересня. Центральний Тянь-Шань називають «Арктикою Киргизстану»: літо коротке й прохолодне, значна частина опадів випадає влітку у вигляді снігу, тож свіжий сніг і лавинна небезпека на льодовику Семенова та схилах під сідловиною — звична справа. Перше зимове сходження здійснила 7 лютого 1992 року казахстанська команда, до якої входив Валерій Хрищатий.
У базових таборах на обох льодовиках є вода для готування й умивання, гаряче харчування, гарячий душ і лазня. Вище бази проточної води немає: у кожному таборі й у печерах на сідловині сніг топлять на газових пальниках. У переліку спорядження однієї з компаній для південного маршруту — 5–7 газових балонів на людину. Пийте 3–4 літри на день, на штурм беріть воду в термосах, а талу воду з поверхні льодовика очищуйте: біля людних таборів вона буває забруднена.
Мобільної мережі на льодовиках Інильчек немає. У базових таборах працюють генератори для заряджання акумуляторів, є супутниковий телефон за тарифом і платний вайфай; групи на горі тримають зв'язок із базою раціями, а база — далеким радіозв'язком з офісом компанії, гелікоптером і рятувальниками. Номер екстрених служб і в Казахстані, і в Киргизстані — 112, але в горах рятувальні роботи координують туроператори.
Головні небезпеки — лавини й обвали сераків. 2004 року на маршруті Погребецького, найпопулярнішому на горі, велика лавина забрала життя понад десятка альпіністів. Льодовик Семенова відкритий крижаним обвалам із піку Чапаєва, схили під сідловиною швидко набирають сніг після снігопадів, а контрфорс на 6750 м настільки крутий, що втомленим альпіністам на спуску треба особливо обережно працювати на поручнях. У серпні 1992 року на спуску загинув австрійський керівник експедицій Тоні Дюрнбергер. Погода на північному семитисячнику холодніша й примхливіша, ніж на Памірі, тож акліматизуйтеся як слід, виходьте рано й лишайте резервні дні.
Російський географ Петро Семенов (згодом Семенов-Тян-Шанський) побачив піраміду 1857 року з перевалу хребта Терскей Ала-Тоо й прийняв її за найвищу точку Тянь-Шаню — легендарний Хан-Тенгрі. Німецький географ Готфрід Мерцбахер 1902–1903 років дійшов Південним Інильчеком до її підніжжя, оцінив висоту в 7200 м і встановив, що гора стоїть не на головному гребені. Лише 1943 року радянські топографи довели, що пік Перемоги значно вищий.
Український альпініст і лікар Михайло Погребецький, який виріс у Харкові та Києві, а згодом очолював Українську федерацію альпінізму, ходив в експедиції до Центрального Тянь-Шаню з 1929 року. Українські експедиції 1929–1933 років досліджували тут льодовик Південний Інильчек і довколишні хребти. Загін працював під озброєною охороною — у горах ще діяли басмачі, — і два роки пішло лише на вибір шляху. 11 вересня 1931 року Погребецький, Борис Тюрін і австрієць Франц Зауберер піднялися на вершину з Південного Інильчека через плече в бік піку Чапаєва; їхній шлях і досі лишається нормальним маршрутом. Друге сходження в серпні 1936 року здійснила група з Алма-Ати, третє у вересні того ж року — Віталій і Євген Абалакови, Леонід Гутман, Михайло Дадіомов і швейцарець Лоренц Саладін, який загинув після спуску; Віталій Абалаков обморозив і втратив 13 пальців. Перше сходження з півночі здійснила 1964 року експедиція товариства «Буревісник» під керівництвом Є. Тамма, на вершину піднялася група К. Кузьміна.
Яка висота Хан-Тенгрі? 7010 м із крижаною шапкою, скельна вершина — 6995 м. Це найвища точка Казахстану.
Чому його вважають семитисячником? Бо постійна крижана вершина вища за 7000 м. З 1990 року Хан-Тенгрі входить до п'ятірки «Сніжного барса».
Скільки часу займає сходження? Комерційні програми тривають близько 21 дня від Алмати чи Бішкека, з двома акліматизаційними виходами; штурм від базового табору займає чотири-п'ять днів.
Наскільки це складно? Нормальні маршрути мають категорію 5А, з поручнями на скельному контрфорсі крутизною 60–80° на висоті близько 6750 м. Це друга за складністю вершина «Сніжного барса».
Який базовий табір обрати? «Північний Інильчек» (заїзд з Алмати) — для північного маршруту; «Південний Інильчек» (заїзд з Бішкека чи Алмати) — для маршруту Погребецького і піку Перемоги. Обидва на висоті близько 4000 м.
Скільки коштує сходження? Наприклад, експедиція з гідом у збірній команді з Алмати на 2026 рік коштує 4050 доларів з особи; пакети без гіда дешевші.
Чи є вода на маршруті? Лише в базовому таборі. Вище топлять сніг, тож газу треба брати досить.
Чи є мобільний зв'язок? Ні. У базових таборах є супутниковий телефон і платний вайфай, у груп — рації. Екстрений номер — 112.
Коли найкраще їхати? Від середини липня до кінця серпня.
Публікацій поки немає.