Це ще одна поширена назва, яку використовують у путівниках і джерелах з альпінізму для нормального сходження на Гайлігкройцкофель. Сходження є класичним доломітовим альпіністським маршрутом, а не виа феррата чи трекінговою стежкою. Воно передбачає тривале лазіння та сходження по крутій скелі, з відкритими ділянками, типовими для цієї вершини. Зазвичай маршрут описують як такий, що вимагає доброго орієнтування та впевненості на альпійському рельєфі. До об’єктивних небезпек належать сипкий камінь і вплив погоди. Оскільки документація різниться залежно від джерела, детальний час і метричні показники тут опущено.
